Формування врожаю ранньої картоплі відбувається під впливом агрометеорологічних і технологічних факторів, кожен з яких може впливати на кількісні і якісні показники врожаю. Тому сучасна технологія вирощування ранньої картоплі спрямована на створювання оптимальних умов для росту й розвитку рослин, формування високого врожаю в короткі строки, а також на забезпечення високопродуктивної роботи сільськогосподарських машин при підготовці до садіння та його проведенні, догляді та збиранні бульб.

 Місце в сівозміні. Для вирощування ранньої картоплі краще вибирати площі, на яких грунт навесні швидко прогрівається, щоб можна було раніше розпочати садіння. Кращими для вирощування ранньої картоплі є супіщані і суглинкові ґрунти. У зв'язку з тим, що вегетаційний період ранньої картоплі короткий, то високий врожай товарних бульб можна одержати тільки на добре окультурених ґрунтах з достатнім вмістом поживних речовин, особливо азоту, фосфору, калію й магнію.

Високі і сталі врожаї картоплі одержують лише там, де дотримуються сівозміни. При дотриманні сівозміни посіви менше забур'янені, слабше пошкоджуються шкідниками і уражуються хворобами.

На Поліссі, де достатньо вологи, кращими попередниками ранньої картоплі вважають багаторічні трави, озимі пшеницю і жито, зернобобові культури.

У передгірних районах Карпат кращими попередниками ранньої картоплі є озимі зернові культури, висіяні по пласту багаторічних трав, а в Лісостепу її доцільно розміщувати після озимої пшениці, а також можна вирощувати в паровому полі як парозаймаючу культуру.

У Степу високі та сталі врожаї картоплі одержують тільки на зрошуваних землях, а також у заплавах річок. У польових зрошуваних сівозмінах ранню картоплю розміщують після озимої пшениці, бобових культур, по обороту пласта багаторічних трав; в овочевих сівозмінах – після коренеплодів, капусти, цибулі, гарбузових. Допустимі попередники – кукурудза на силос і зерно. Не можна висаджувати ранню картоплю після соняшнику, томатів, перцю. Картоплю не можна садити після пасльонових культур - перець, баклажани, помідори, ну і, зрозуміло, після самої картоплі. Постійне вирощування картоплі на одному місці протягом декількох років призводить до накопичення в грунті хвороб і шкідників та однобічному виносу поживних елементів. Слід також пам'ятати, що рання картопля є добрим попередником озимої пшениці.

 Підживлення. Під ранню картоплю слід вносити достатню кількість добрив у легкозасвоюваних формах.

Як відомо, різні види і форми органічних та мінеральних добрив по-різному впливають на розвиток рослин картоплі. Одні дещо затримують процес бульбоутворення, інші, навпаки, сприяють ранньому нагромадженню врожаю. Під ранню картоплю доцільно вносити добрива, що прискорюють розвиток рослин: гній, перегній, сидерати і мінеральні добрива з високим вмістом поживних речовин у легкодоступній для рослин формі.

Особливо реагують рослини ранньої картоплі на внесення органічних добрив. Останні не тільки забезпечують рослини всіма потрібними елементами живлення, але й поліпшують фізичний стан ґрунту, прискорюють хід мікробіологічних процесів, завдяки чому поліпшується вуглецеве живлення. Грунт, в який внесені органічні добрива, швидше прогрівається, в ньому краще зберігаються тепло і волога, що позитивно позначається на рості і розвитку рослин картоплі, а в кінцевому підсумку на величині раннього врожаю. Кращими видами органічних добрив є перегній та перепрілий гній, в яких значно більше поживних речовин, ніж у свіжому гної.

Норми внесення органічних добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов. При внесенні 40 т/га високоякісного гною в грунт надходить азоту 200 кг, фосфору 80, калію 240 кг. Такої кількості поживних речовин досить для формування врожаю 20-25 т/га бульб. Але рослини картоплі за короткий період вегетації (55-65 днів) здатні засвоїти з гною тільки 20% поживних речовин. Рекомендованими нормами гною під картоплю слід вважати на слабопідзолистих піщаних і супіщаних ґрунтах 50-60 т/га, а на більш зв'язних темно-сірих лісових і чорноземних – 30-40 т/га.

Замість гною під ранню картоплю можна застосовувати зелене добриво (сидерати). На добриво вирощують рослини, що здатні в осінні місяці формувати великий урожай зеленої маси: однорічний та багаторічний люпин, сераделу, злаково-бобові сумішки, ярий та озимий ріпак, гірчицю. Приоране зелене добриво розкладається значно швидше, ніж гній чи торфогнойові компости, а коефіцієнт використання азоту в перший рік дії цього добрива в два рази вищий, ніж коефіцієнт використання азоту гною. Тому ефективність сидератів при застосуванні під ранню картоплю досить висока.

Строки внесення органічних добрив залежать від ґрунтово-кліматичних умов. На Поліссі їх можна вносити восени, взимку, а також навесні. Весняне внесення органічних добрив призводить до затягування строків садіння і зниження врожаю. Тому на Поліссі їх бажано вносити восени, а в Лісостепу і Степу тільки восени.

Однак треба мати на увазі, що надмірно великі норми органічних добрив затримують бульбоутворення, а також негативно позначаються на якості бульб. Так, при внесенні 80-100 т/га гною бульби мають водянисту консистенцію, м'якуш їх часто темніє при кулінарній обробці. Недоцільно вносити під ранню картоплю торфогнойові компости через повільний розклад їх у ґрунті.

Мінеральні добрива дозволяють створити оптимальні співвідношення між основними елементами живлення по фазах росту й розвитку рослин на всіх видах ґрунтів. Вони містять елементи живлення у легкодоступній формі, а це особливо важливо для росту картоплі у перший період, коли органічні добрива ще не мінералізувалися. Найбільший ефект мінеральні добрива дають на дерново-підзолистих та сірих лісових ґрунтах. Проте в надмірній кількості азотні добрива затримують процес бульбоутворення і нагромадження врожаю.

Рослини картоплі можуть засвоювати з ґрунту азот як в аміачній, так і нітратній формі. Найбільше для удобрення картоплі використовують аміачну селітру, сечовину, сірчанокислий амоній та аміачну воду. Небажано вносити під ранню картоплю хлористий амоній, тому що він містить підвищену кількість хлору, що погіршує смак бульб. Рідкі азотні добрива (аміачна вода, рідкий аміак) вносять до садіння картоплі або при підживленні до появи сходів. Щоб не допустити втрат азоту, ці добрива на суглинкових ґрунтах треба загортати на глибину не меншу – 10-12, а на піщаних – 16 см.

Проте слід мати на увазі, що на дерново-підзолистих ґрунтах треба віддавати перевагу насамперед аміачній селітрі та сечовині, які менше підкислюють грунт, а сірчанокислий амоній використовувати на чорноземах звичайних та вилугуваних. В умовах надмірного зволоження сечовина ефективніша за інші добрива.

При визначенні норми внесення азотних добрив слід враховувати конкретні умови кожного поля – родючість ґрунту, забезпеченість вологою, сортові особливості тощо.

Орієнтовними нормами для Полісся є N60-90, для Лісостепу – N45-60, для Степу на зрошуваних землях N60-90.

Фосфорні добрива позитивно впливають на врожайність та якість картоплі на всіх типах ґрунтів. Нестача фосфору особливо позначається на стані картоплі при її вирощуванні на кислих дерново-підзолистих ґрунтах. За впливом на врожайність ранньої картоплі майже всі форми фосфорних добрив рівнозначні. Проте в Лісостепу та Степу на ґрунтах з нейтральною або слаболужною реакцією слід вносити насамперед суперфосфат. При цьому перевагу треба віддавати гранульованому добриву, фосфор, який доступніший для рослин. Досить ефективним є подвійний суперфосфат, метафосфат, а також складні подвійні добрива – амофос і діамофос.

На дерново-підзолистих та сірих лісових ґрунтах Полісся фосфорні добрива вносять в нормах 60-80 кг/га поживної речовини, а на темно-сірих ґрунтах лісостепової зони і в Степу – по 45-60 кг/га.

З калійних добрив краще вносити калімагнезію. Крім калію (28%), в ній є 8% магнію, який необхідний для формування високого урожаю бульб. Хлорвмісні добрива (калійна сіль, каїніт та ін.) знижують вміст крохмалю і смакові якості, затримують фотосинтез, підвищують вміст нітратів, тому використовувати їх під картоплю не бажано.

Також є досить ефективні складні добрива. Це різні нітрофоски, амофос, діамофос, амонізований суперфосфат, метафосфат калію та ін. За впливом на врожайність та якість картоплі ці добрива практично рівноцінні еквівалентній суміші простих добрив.

Підготовка грунту повинна забезпечувати оптимальні для вирощування картоплі фізичні властивості, знищення бур'янів, шкідників, збудників хвороб, рівномірне загортання добрив, стерні та інших післяжнивних решток. Обробіток грунту необхідно виконувати у строки, пов'язані з фізичним станом грунту, який має характеризуватися енергоощадним та грунтозахисним спрямуванням. Відомо, що для нормального росту і життєдіяльності корені ранньої картоплі потребують великої кількості кисню, тому при ущільненні ґрунту різко знижується врожай і його товарні якості: бульби мають спотворену форму, а ті, що сформувалися біля поверхні ґрунту, зеленіють.

Картопля потребує глибокого розпушування орного шару на 25-30 см. Способи обробітку ґрунту залежать від природної зони, ґрунтової відміни, попередника, строків внесення добрив, способів садіння.

Найефективніше лущити стерню відразу після збирання попередника. Глибина його залежить від стану забур'яненості поля. На полях, забур'янених однорічними та багаторічними коренепаростковими бур'янами (осот польовий, будяк польовий, березка польова, гірчак рожевий, суріпка звичайна), перше лущення стерні проводять на глибину 6-8 см. При цьому дуже важливо підрізати розетки бур'янів, щоб викликати приростання бруньок на кореневих паростках. При появі розеток лущать вдруге на глибину 10-12 см. На полях, де ростуть кореневищні бур’яни (пирій повзучий, хвощ польовий), лущать на глибину 10-12 см у двох перпендикулярних напрямках.

Орють плугами з передплужниками на повну глибину орного шару. У разі засмічення посівів однорічними бур'янами доцільніше обмежуватися оранкою після збирання попередника без лущення. При ранній серпневій оранці восени спостерігається масове проростання бур'янів. Їх знищують наступними поверхневими обробітками. Глибина зяблевої оранки залежить від типу ґрунту, його механічного складу.

 Обробіток ґрунту навесні. Ранньовесняне боронування зябу розпочинають з настанням фізичної стиглості грунту. На легких пухких грунтах досить боронування в один слід. На грунтах вологих, запливаючих, боронують у два сліди середніми або важкими боронами.

На площах, де з осені гребені не нарізали, при доспіванні грунт обробляють фрезерним культиватором на глибину 14-15 см. Там, де гребені нарізали восени, як правило, грунт не обробляють. При потребі обробляють просапними культиваторами, обладнаними ротаційними борінками та дисковими робочими органами.

Підготовка садивного матеріалу. Величина раннього врожаю картоплі залежить не тільки від правильно вибраного сорту, а й від якості садивного матеріалу. Для вигонки насамперед відбирають здорові у фітопатологічному відношенні бульби. Якщо для садіння на звичайних посівах картоплі можна використовувати як великі, так і дрібніші бульби, то при вигонці ранньої картоплі розмір садивних бульб набуває особливого значення.

У виробництві, щоб одержати ранній врожай, найчастіше вдаються до таких заходів: прогрівання бульб, світлового та вологого пророщування, обробки стимуляторами росту, вирощування розсади.

Найбільш технологічним способом підготовки бульб ранніх сортів до садіння є пророщування їх на світлі.

Пророщують бульби на світлі як у приміщеннях, так і на відкритому повітрі. Для успішного пророщування потрібні такі фактори: світло, тепло, певна відносна вологість повітря. За цих умов на бульбах утворюються міцні зелені ростки завдовжки 1-1,5 см із сформованими кореневими бугорками.

Оптимальною для пророщування бульб є температура 12-15°С. За таких температурних умов підвищується активність окисно-відновних реакцій, прискорюються процеси розвитку. Допустиме зниження температури до 8°С і підвищення до 18°С залежно від сортових особливостей.

Під час пророщування бульб інтенсивність освітлення має становити 2000-2500 люксів. При штучному освітленні цього досягають при потужності ламп розжарювання 60-75 ват/м2.

Тривалість світлового пророщування значною мірою залежить від сортових особливостей і коливається в межах 30-45 діб для ранньостиглих і 45-60 – для середньоранніх сортів.

Збільшення тривалості пророщування призводить до значних втрат бульбами вологи і поживних речовин, здерев'яніння ростків, зниження продуктивності рослин. Важливою умовою якісного світлового пророщування є оптимальна вологість повітря. Оптимальною є відносна вологість повітря в межах 85-90%, зниження її призводить до втрати бульбами вологи, а підвищення – до поширення грибних і бактеріальних захворювань.

Найкраще пророщувати картоплю в спеціальних приміщеннях-яровизаторах, в яких можна підтримувати заданий температурний і світловий режими, а також вологість повітря. В яровизаторах бульби розміщують на стелажах або в неглибоких решітчастих ящиках. Краще пророщувати в ящиках, оскільки це дає змогу механізувати навантажувально-розвантажувальні роботи зменшити пошкодження ростків. Бульби, пророщені на світлі, перед садінням мають ростки завдовжки 1,5-2 см.

Садіння. Садіння – один з найвідповідальніших технологічних процесів у вирощуванні ранньої картоплі.

Щоб створити найбільш сприятливі умови для появи дружних і рівномірних сходів картоплі, швидкого наростання вегетативної маси та інтенсивного бульбоутворення в ранні строки, садіння картоплі слід розпочинати в оптимальні агротехнічні строки, дотримуватись необхідної густоти рослин на площі, глибини загортання бульб, прямолінійності рядків.

Строки садіння пов'язані з ґрунтово-кліматичними умовами зони. Оптимальні строки садіння ранньої картоплі наступають тоді, коли температура ґрунту на глибині 8-10 см досягає 6-8°С. Якщо грунт спілий, слід починати садити картоплю, незалежно від його температури. При ранніх оптимальних строках садіння рослини ранньостиглих сортів картоплі потрапляють у сприятливі умови зволоження, тепла та освітлення, вони краще використовують весняну вологу, бульбоутворення розпочинається раніше і відбувається за сприятливіших температурних умов.

У південних районах Степу, де температура ґрунту навесні швидко підвищується, садіння картоплі розпочинають одночасно з сівбою ранніх ярих культур, як тільки з’явиться можливість для нормальної роботи садильних агрегатів.

Важливою умовою одержання високого врожаю ранньої картоплі є дотримання оптимальної густоти. Зрідженість буває однією з причин низької врожайності.

Густота садіння для ранньої вигонки значною мірою залежить від родючості ґрунту, забезпечення рослин вологою протягом вегетації та сортових особливосте. У зв'язку з тим, що при ранніх строках збирання врожайність одного куща невелика, для збирання високого валового врожаю необхідно вирощувати на одиниці площі більшу кількість рослин. Густота садіння повинна бути не меншою 55 тис. кущів на 1 г (схема 70х25-30 см).

На зрошуваних землях степової зони оптимальною є така густота садіння: для ранньостиглих сортів – 70 тис., середньостиглих – 55-60 тис. бульб на гектар.

В умовах нашої країни кращим слід вважати садіння картоплі в гребені. Наявність гребенів дає змогу організувати групове садіння, здійснювати догляд за посівами до з'явлення сходів, не ущільнювати грунт у місцях розміщення висаджених бульб.

При садінні картоплі в нарізані гребені загортають на глибину 5-6 см від вершини гребеня, а на піщаних ґрунтах – на 2-3 см глибше. За однакових умов дрібні бульби масою 30-50 г висаджують на 2-3 см мілкіше порівняно з бульбами масою 50-80 г. Останнім часом застосовують мілке садіння бульб на 3-4 см, а під час догляду нарощують гребені до оптимальних розмірів, формуючи їх розпушеним ґрунтом. Такий спосіб дає змогу на 3-4 дні раніше одержати сходи, успішно боротися з бур'янами, присипають їх землею. При цьому бульби нового врожаю розміщуються мілкіше, що полегшує збирання комбайнами, але при такій технології особливу увагу слід приділити якості обробітку при нарощуванні гребенів, щоб не допустити позеленіння бульб нового врожаю.

Догляд за посівами. Догляд за посівами ранньої картоплі полягає, передусім, у знищенні бур'янів і підтриманні оптимальних умов для росту і розвитку рослин.

У зв'язку з тим, що сходи ранньої картоплі з'являються на 7-10 днів раніше, ніж на посівах цієї культури іншого призначення, вони можуть пошкоджувати весняними приморозками, коли температура повітря знижується до мінус 1,5°С. Пошкоджені приморозками рослини здатні давати нові пагони, але надходження раннього врожаю затримується на 10-15 днів.

Одним із найкращих способів захисту сходів картоплі від короткочасних ранкових приморозків є, коли рослини картоплі підгортають з таким розрахунком, щоб зверху сходи були вкриті шаром ґрунту 3-4 см. Цей прийом надійно захищає посіви картоплі від підмерзання при зниженні температури до мінус 3-5°С протягом 3-4 діб. Надалі сходи швидко відростають, і хоч строки надходження ранньої продукції дещо затримуються, але на значно менший відрізок часу, ніж при пошкодженні сходів низькими температурами.

Догляд за посівами ранньої картоплі розпочинають, як тільки з’являються поодинокі сходи бур’янів, орієнтовано на 7-12-й день після садіння. Слід пам’ятати, що сходи ранньої картоплі з’являються на 7-10 днів раніше, ніж на звичайних посівах цієї культури, тому робочі органи культиватора повинні бути такими, щоб їх не травмувати.

При другому обробітку, якщо на гребенях велика кількість бур'янів, на підгортачі-розпушувачі замість лапи ширину захвату 270 мм, яка була при першому обробітку, встановлюють стрілчасту лапу шириною захвату 220 мм, а долотоподібні лапи на секціях культиваторів встановлюють з захисною смугою 20 см. Борони культиваторів знімають. Після проходу такого агрегату бур'яни і кущі картоплі виявляються засипаними шаром ґрунту 2-3 см. На 2-3-й день з'являються сходи картоплі, а засипані бур'яни гинуть. Сходи ранньої картоплі треба присипати тільки в разі можливого приморозку і сильного забур'янення. В інших випадках цього робити не слід, бо ріст рослин затримується і відтягують строки бульбоутворення. У такому разі ставлять стрілчасту лапу без підгортача, сходи не присипаються.

Коли рослини досягнуть висоти 10-12 см, проводять перше післясходове розпушування міжрядь. Якщо грунт ущільнений, його розпушують на глибину 13-15 см, а неущільнений – на 8-10 см. На чистих і неущільнених посівах після з'явлення сходів можна обмежитися тільки підгортанням рослин.

Підгортають ранню картоплю на початку фази бутонізації, якщо грунт вологий, в орному шарі більше 25-30 мм води. При незначних запасах води і сухій жаркій погоді підгортати не треба, тому що це призводить до значних втрат вологи і перегріву ґрунту в зоні формування бульб, і ріст молодих бульб припиняється.

Збирання бульб. Господарства вирощують ранню картоплю для задоволення влітку попиту в ній споживача. Тому її збирають не тоді, коли рослини сформують максимальний врожай бульб і останні досягнуть біологічної стиглості, а тоді, коли маса сформованого врожаю забезпечує рентабельність вирощування культури. Ранню картоплю починають збирати, коли товарний урожай досягає 7,0-8,0 т/га. У цей час картоплиння ще зелене, бульби мають ніжну тонку шкірку, тому дуже легко механічно пошкоджуються. Зважаючи на це, збирати їх потрібно обережно. Найкращий товарний вигляд мають бульби молодої картоплі, зібрані вручну. Але на виробництві, коли господарство за день відправляє споживачу десятки тонн продукції, без засобів механізації обійтися неможливо. Тому при збиранні культури в середині червня, коли врожайність її становить 7,0-8,0 т/га, а бульби дуже ніжні, господарства застосовують копачі, а в більш пізні строки – комбайни.

Щоб поліпшити роботу збиральних машин, треба поле підготувати до збирання – скосити картоплиння, розбити площу на загінки, при потребі на зрошуваних землях провести передзбиральне зрошення.

Картоплиння скошують за 1-2 дні до копання. Це обов'язкова умова високопродуктивної і високоякісної роботи збиральних машин. При наявності зеленого картоплиння майже неможливо без значних втрат зібрати вирощений врожай як копачем, так і комбайном. У разі збирання картоплі в ранні строки застосовують механічне збирання картоплиння, а в більш пізні – хімічну обробку або комбіноване збирання. Для механічного збирання найкраще використовувати ротаційну косарку-підрібнювач.

Крім того, регулюють висоту зрізу картоплиння: при збиранні копачем вона повинна бути до 10, а комбайнами – 18-20 см. Більша висота зрізу при комбайновому збиранні зумовлена тим, що коротке картоплиння повністю не відокремлюється робочими органами комбайна від бульб і разом з ними потрапляє в транспортні засоби.

На зрошуваних землях у суху погоду за 3-4 дні до початку збирання посіви картоплі поливають (норма 200-250 м3/га води), завдяки чому значно підвищується якість роботи картоплезбиральних машин.

http://agrosovet.com.ua