Технологія вирощування моркви.

 

Морква відносно холодостійка рослина, легко переносить заморозки до –3-5°С. Мінімальною температурою для проростання насіння вважається +4-6°С, оптимальною – +18-25°С. Для формування і наростання коренеплоду найбільш сприятлива температура +18-21°С, для росту листя – +23-25°С. Високі температури, особливо в сполученні з нестачею вологи, припиняють ріст коренеплодів і викликають їх огрубіння, потворність форми і знижують смакові якості. Морква вимоглива до світла. В умовах затінення знижується врожай. Морква досить чутлива до рівномірного і оптимального зволоження в усі періоди свого розвитку. Найбільш вимоглива вона до вологи в період від посіву до появи сходів і під час інтенсивного відростання коренеплоду. Різкі коливання вологості в період інтенсивного росту коренеплоду викликають його розтріскування. До повітряної посухи ця культура пристосована більше інших коренеплодів, цьому сприяють розсічені листки й опушення листків і стебел. Морква чутлива до підвищеної концентрації солей і нестачі кисню в ґрунті.

Ґрунти, попередники та місце  сівозміні. Ґрунти, відведені під посіви моркви, повинні бути пухкими, забезпеченими поживними речовинами, а при вирощуванні ортів

з довгими коренеплодами – з досить потужним орним горизонтом, мати гарну вологоємність і не утворювати кірки. Пухкі ґрунти сприяють гарному росту рослин і формуванню коренеплодів, крім того, полегшується їх збирання. Підвищена вологість і нестача кисню призводять до зниження польової схожості та формування коренеплодів з низькими смаковими якостями, крім того, у таких умовах підвищується небезпека грибних захворювань. Отже, для вирощування моркви найбільше підходять добре аеровані, середньосуглинкові і супіщані ґрунти, з нейтральною реакцією ґрунтового розчину (рН 6-7).

У сільськогосподарських сівозмінах моркву вирощують після бобових, зернових культур. З овочевих культур кращими попередниками є помідор, капуста, цибуля на ріпку. Слід чітко дотримуватися чергування культур у сівозміні, не допускаючи повернення моркви на колишні поля раніше, ніж через 3-4 роки. При поверненні раніше і, особливо, при монокультурі зростає небезпека зниження врожаю, погіршення його якості та пошкодження хворобами і шкідниками (попелиця, нематоди), боротися з якими дуже важко.

Підготовка ґрунту. Ґрунт під посів моркви повинен бути ретельно оброблений, поверхня поля – вирівняна.

Осінній обробіток ґрунту:

• подрібнення рослинних залишків важкими дисковими боронами на глибину 10-12 см;

• внесення вапна (гіпсу);

• внесення мінеральних добрив;

• оранка плугами з передплужниками на глибину 35 см;

• планування, вирівнювання поверхні поля волокушами або довгобазовими планувальниками.

Весняний обробіток: Обробіток ґрунту у весняний період залежить від строків посіву.

При посіві в ранні строки:

• ранньовесняне боронування в один-два сліди. Подальший обробіток ґрунту залежить від ступеня забур’яненості поля й ущільнення ґрунту;

• якщо ґрунт цілком підготовлений з осені та незабур’янений, обмежуються одним боронуванням;

• при сильній засміченості бур’янами і холодній весні проводять передпосівну культивацію на глибину посіву насіння;

• формування гребенів (гряд).

При літньому посіві:

• ранньовесняне боронування; 36

• 2-3 культивації культиваторами суцільного обробітку;

• формування гребенів (гряд);

• посів.

При посіві в пізній строк головним фактором для отримання дружних сходів є наявність вологи у верхньому шарі ґрунту. Якщо волога відсутня, то перед посівом на дощуванні проводять вологозарядковий полив нормою 300-400 м3/га.

На краплинному зрошенні після посіву дружні сходи можна викликати шляхом поливу невеликими дозами – 20-30 м3/га.

Особливо ефективна технологія вирощування моркви на грядах (гребенях) при використанні крапельного зрошення. Якщо верхній горизонт ґрунту (до 30 см) недостатньо пухкий і є тверда підошва, коренеплоди починають деформуватися і роздвоюватися.

Удобрення. Морква дуже чутлива до високих доз органічних добрив. Вносити гній під моркву не рекомендується, оскільки це призводить до розгалуження коренеплодів. Проте негативні наслідки внесення гною під моркву (деформація коренеплодів і ураження посівів морквяною мухою) можна уникнути шляхом осіннього внесення добре перепрілого гною і ретельному захисті рослин. Винос поживних речовин із врожаєм у моркви досить високий, тому дози добрив варіюють:

• для моркви ранньостиглої: N– 60-80 кг д.р./га, Р–90 кг д.р./га, К–180 кг д.р./га.

• для моркви середньо і пізньостиглої: N–90 кг д.р./га, Р–130-150 кг д.р./га, К–250-280 кг д.р./га.

При явних виражених ознаках нестачі азоту, проводять позакореневе підживлення.

На крапельному зрошенні: частина фосфорних і калійних добрив вноситься восени  
Р–50-80 кг д.р./га, К–70-90 кг д.р./га, а інша частина добрив вноситься регулярно через систему крапельного зрошення за допомогою фертигації, правильно розподіляючись в залежності від фази розвитку культури.

Варто пам’ятати, що підвищені дози калійних добрив впливають на вміст цукрів у моркві, підвищують її лежкість, смакові якості та врожайність. Внесення занадто високих доз азотних добрив призводить до надлишкового росту листя, стовбуріння коренеплодів, огрубіння їх тканин, зниження вмісту цінних поживних речовин і підвищення вмісту нітратів.

Посів. Строки посіву залежать від сорту і цілей виробництва та можуть бути весняними і літніми. Весняний посів проводять наприкінці березня або в перших числах квітня в стислий строк, намагаючись використати запас вологи в ґрунті. Пізні сорти, призначені для зберігання і переробки, висівають із середини квітня до кінця травня, збирання проводять у жовтні-листопаді. Норма висіву насіння для отримання продукції, яка буде закладена на зберігання та споживання в свіжому вигляді – 1,2-1,4 млн. насінин на 1 га. А для переробки – 800-900 тисяч насінин на 1 га. Насіння висівають на глибину 1,5-2 см.

Догляд за посівами моркви під час вегетації складається із своєчасних і якісних міжрядних обробітків, боротьби з бур’янами, хворобами і шкідниками, а також, поливів.

• Досходове внесення – протягом тижня після посіву, вноситься Гезагард 50, з.п., 3 кг/га, норма витрати робочої рідини – 250-300 л/га.

• Післясходове внесення – у фазі 2-4 справжніх листків культури – Гезагард 50, з.п., з такою ж нормою, як при досходовому внесенні.

Проти злакових бур’янів – обробки препаратами з групи грамініцидів: Фуроре Супер, 7,5% – 0,9-1,2 л/га; Центуріон, 25,4 к.е. – 0,2-0,4 л/га. Норма витрати робочої рідини – 250-300 л/га.

Ефективність гербіцидів істотно підвищується при поливах невеликими нормами – 230-250 м3/га.

Варто пам’ятати, що при вирощуванні моркви на пучкову продукцію гербіциди застосовувати не рекомендується через короткий період вегетації культури та довгий строк очікування.

Способи поливу і техніка поливу, поливний режим. Морква є відносно посухостійкою культурою, Але у зоні нестійкого зволоження, високі і стабільні врожаї можна отримати лише при зрошенні. Водоспоживання моркви при оптимальному водопостачанні складає 4000-5500 м3/га. Для забезпечення оптимального водного режиму ґрунту для моркви в середній зоні України в сухий рік потрібно не менше 6-7 поливів. Для моркви прийнятні часті поливи невеликими нормами (200-300 м3/га).