Технологія вирощування капусти білоголової.

 

Серед овочевих культур капуста займає одне з провідних місць як за площами, що відводяться під неї, так і за масштабами споживання. В Україні у структурі посівних площ овочевих культур вона займає більше 20%. Поширенню капусти сприяли такі цінні господарські якості, як висока врожайність, добра лежкість та висока транспортабельність.

Основні елементи технології вирощування капусти білоголової

Місце у сівозміні. Дотримання 4-5-річної сівозміни є обов’язковим у вирощуванні капусти. В полях сівозміни її розміщують так, щоб протягом усього періоду росту вона одержувала достатню кількість поживних речовин і вологи для утворення високого врожаю.

Найкращими попередниками під капусту є багаторічні трави та бобові, непоганими – пасльонові, гарбузові, цибуля, озима пшениця та сидеральні пари. Капусту не можна вирощувати після редьки, капусти та інших капустяних раніше ніж через 4-5 років, тому що при цьому погіршується режим кореневого живлення, більше поширюються специфічні хвороби та шкідники.

Обробіток ґрунту і удобрення. Капуста позитивно реагує на органічні добрива, які сприяють відновленню структури ґрунту, поліпшують водно-фізичні властивості (водопроникність, вологоємкість). Вони є джерелом вуглекислоти, сприяють фотосинтезу. Рекомендується вносити під ранні сорти 20-50 т/га перегною, причому ця доза значною мірою залежить від типу та родючості ґрунту. Під середні та пізні сорти можна вносити інші види органічних добрив (гній, компости) – 40-60 т/га.

Орієнтовними дозами мінеральних добрив під ранньостиглі сорти можуть бути: N100-150Р50-70К120-180 кг/га діючої речовини. При складанні системи удобрення обов’язковим є врахування наявності поживних речовин в ґрунті (проведення агрохімічного обстеження).

Для ранньої капусти слід бути обережним з азотним підживленням, тому що вона досить швидко формує головку, і підживлення азотними добривами може призвести до відтягування періоду збору та збільшити вміст нітратів в головках. Удобрення вапном (1-2 т/га чистого вапна), яке окрім підняття рН ґрунту позитивно впливає на утримання грудочкуватої структури ґрунту, виконують восени – в рік перед вирощуванням капусти.

Оранку під капусту проводять восени на глибину орного шару з одночасним зароблянням добрив. Весною перед висаджуванням ранніх та середньостиглих сортів проводять боронування і культивацію. До висаджування пізніх сортів проводять декілька боронувань, які дозволяють зберегти вологу в ґрунті та боротися з бур’янами.

Вирощування розсади. Розсаду скоростиглих, а також середньостиглих, гібридів та сортів вирощують в теплицях у горщечках розміром 6х6см або кубиках 7х7 см. Розсада, призначена для пізніших термінів посадки, вирощується частіше всього в касетах з 96 або 160 отворами в касеті. Після сівби температура повинна бути на рівні 18-26°С. Перед висаджуванням розсада має бути загартована.

Якість розсади дуже впливає на кінцевий врожай. Використовують розсаду у віці 40-45 днів, міцну і здорову, з 4-5-ма справжніми листками. Розсаду пізніх сортів можна вирощувати в холодних розсадниках. Сорти з вегетаційним періодом 150 днів висівають в першій половині квітня.

Розсада середньостиглих сортів готується в залежності від запланованого періоду збору врожаю. Тому рекомендується до 50% розсади середньостиглих сортів вирощувати в розсаднику із використанням агроволокна (нетканий покривний матеріал).

В розсаднику, де використовується агроволокно, краще сходить насіння і росте розсада. Крім цього, агроволокно добре захищає розсаду від шкідників.

При вирощуванні розсади пізньостиглих гібридів слід зменшити азотне живлення. Це позитивно вплине на розвиток кореневої системи. Така розсада може довго очікувати висадки в поле, а також транспортуватися на великі відстані без втрати якості.