ГОСПОДАРСЬКЕ ЗНАЧЕННЯ. Серед однорічних бобових трав вика яра займає найбільші площі. її вирощують у чистому вигляді та в сумішках на зелений корм. Значне поширення вики пояснюється її високою кормовою цінністю, різноманітним використанням (на зелений корм, сіно, зерно, силос), малою вибагливістю до родючості ґрунтів та коротким вегетаційним періодом, що дає змогу вирощувати її в зайнятих парах. Так, 100 кг зеленої маси вики містить 2,4 кг перетравного протеїну, що відповідає 16,3 кормової одиниці, а 100 кг сіна - відповідно 2,2 кг і 46,5 кормової одиниці. Зерно вики містить 26%, а солома і полова — до 10% білка. Крім того, у зеленій масі та сіні вики значний вміст каротину (провітаміну А). Зелена маса містить також багато лізину.

Яра вика — дуже поширена кормова культура. Найбільші площі її знаходяться у лісостепових і поліських районах України, країнах Балтії.

Урожайність зерна ярої вики за умов правильної агротехніки коливається від 20 до 30 ц/га, зеленої маси з чистих посівів або у вико-вівсяній сумішці — від 200 до 400 ц/га, а сіна 40—60 ц/га.

БОТАНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА. Вика яра ( Vicia sativa L.) — однорічна бобова рослина. Коренева система її добре розвинена. Стебло тонке, заввишки 1 м, нестійке проти вилягання. Листки парнопірчасті (складаються з 5—8 пар листочків), еліптичної, яйце - або серцеподібної форми, закінчуються вусиками.

Квітки червоно-фіолетового, червоного, іноді білого кольору, сидять у пазухах листків (по 1—2) на коротких квітконіжках. Період цвітіння тривалий.

Боби довгі, прямі або зігнуті, бархатисті або неопушені. У кожному бобі 7—9 насінин. Достигаючи, боби досить легко розтріскуються. Насінини округлі або стиснені з боків, різного забарвлення: темні, сірі, зелені і навіть білі. Маса 1000 насінин становить 40—60 г.

Біологічні особливості. Вика яра — рослина помірного клімату, вологолюбна і холодостійка. Насіння вики проростає за температури 2—З °С, а сходи добре переносять приморозки до 5—7 °С. Вика яра — рослина довгого дня, тому у північних районах ріст і розвиток її прискорюються. Вегетаційний період залежно від сорту та умов вирощування триває від 75 до 130 діб.

Для вирощування вики ярої придатні всі ґрунти, крім заболочених, кам'янистих і дуже кислих. Високі врожаї збирають на легких піщаних і супіщаних ґрунтах, глинистих й осушених торфовищах. Стебла вики

грубішають повільно, тому на сіно можна збирати її у фазі формування бобів. Вика добре росте на карбонатних ґрунтах, достатньо зволожених, особливо у період цвітіння, а також на зв'язних з нейтральною або слабко-кислою реакцією (рН = 5,5.. .7).

СОРТИ. Із селекційних сортів вики ярої найпоширеніші такі

Білоцерківська 222 -— середньостиглий, високоврожайний сорт. Квітки фіолетово-червоні. Насіння округле, рожеве зі світло-фіолетовим відтінком. Поширений у лісостеповій і поліській зонах.

Білоцерківська 679 — високоврожайний, середньостиглий, стійкий проти ураження хворобами і шкідниками. Квітки лілово-пурпурові. Насіння округле, рожеве з світло-коричневим відтінком. Стебла високі, середньо опушені. Кормові якості добрі. Районований у лісостеповій, поліській і степовій зонах.

Білоцерківська 70 —- високоврожайний, середньостиглий сорт, стійкий проти ураження хворобами і шкідниками. Квітки лілово-пурпурові. Боби світло- коричневі. У кожному бобі 6—8 насінин. Насіння темно-коричневе з малопомітною або чіткою мармуровістю і чорними крапками до 20%. Стебло зелене, ребристе, опушене, заввишки 100—130 см. Кормові якості добрі. Районований у степовій, поліській і лісостеповій зонах.

Прибузька 19 — високоврожайний, середньостиглий, стійкий проти ураження хворобами і шкідниками. Квітки великі, яскраво-лілові, парус малиновий. Боби не опушені, довгі світло-коричневі. У бобі 7—8 насінин. Насіння овальне, гладеньке, світло-сіре з малопомітними плямами, забарвлення сім'ядолей сіро-зелене, насінний рубчик тонкий, жовтий. Стебло зелене, середньої інтенсивності, заввишки 1,42 см. Кормові якості добрі. Районований у лісостеповій і степовій зонах.

Білоцерківська 34 — високоврожайний, середньостиглий. Квітки лілово-пурпурові. Насіння середньої величини, округле, сіро-бузкове. Боби прямі з гострим зігнутим кінчиком, опушені. Стебло зелене, заввишки 100—130 см. Районований у лісостеповій і поліській зонах.

ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ. Вику яру на зелений корм і сіно в польових сівозмінах розміщують у зайнятих парах, а на насіння — в полі ярих зернових культур. Попередниками під час вирощування вики на насіння на менш родючих ґрунтах є просапні культури, насамперед картопля.

Вика яра утворює багато зеленої маси, пригнічує бур'яни і є добрим попередником для озимих культур — пшениці, жита, ячменю, ріпаку. Обробіток ґрунту й удобрення під вику яру такі самі, як і під інші ярі ранні культури. Якщо вику вирощують у зайнятому пару, врожайність її підвищується після внесення органічних і мінеральних добрив. За даними Харківської державної дослідної сільськогосподарської станції, внесення під вико-вівсяну сумішку 20 т/га гною підвищувало врожай зеленої маси на 40%. Органічні та фосфорно-калійні добрива (Р40К60) потрібно вносити восени під зяблеву оранку. Рядкове внесення гранульованого суперфосфату (50 кг/га) під час сівби забезпечує значний приріст урожаю. На супіщаних ґрунтах ефективні калійні добрива.

На чорноземах дуже ефективні фосфорно-калійні добрива. Вика яра добре використовує фосфор фосфоритного борошна. Під яру вику, зокрема під вико-вівсяну сумішку вносять також азотні добрива (40—60 кг/га), що позитивно впливає на розвиток трав і підвищує вміст протеїну в зеленій масі. На осушених торфових ґрунтах після внесення повного мінерального добрива (N20Р40К80-100) врожай зеленої маси вико-вівсяної сумішки становив 350—450 ц/га.

Для поліпшення умов живлення вики, особливо на підзолистих кислих ґрунтах, велике значення мають молібденові добрива. Розчином молібдату амонію обробляють насіння (50 г молібдату амонію розчиняють у 5 л води і цим розчином обробляють 100 кг).

Найвищі врожаї зеленої маси і сіна вики збирають після висівання її у ранні строки. На зелений корм вику часто висівають у кілька строків у сумішках з вівсом і ячменем. Норма висіву вики становить 100—120, а вівса — 60—80 кг/га.

На осушених болотних ґрунтах по розораній дернині висівають такі сумішки: 120 кг/га вики, 80 вівса або 70 вики, 70 пелюшки, 80 кг/га вівса. Сіють сумішки з початку весни до половини травня. Після сівби поле коткують. На торфових ґрунтах вносять фосфорно-калійні добрива (Р40К80-90).

Збирають сумішку на зелений корм і сіно під час повного цвітіння вики, а на силос — коли у нижніх бобах вики чи пелюшки сформується зерно.

Вику вирощують також у сумішках з суданською травою (80—100 кг/га вики ярої + 15—20 кг/га суданської трави). Сумішку висівають у строки, визначені для сівби суданки.

Вику на насіння сіють у ранні строки. Внесення фосфорно-калійних добрив і обробка насіння нітрагіном значно підвищують урожай насіння.

Якщо вику вирощують у чистих посівах, у західних областях України висівають 120—150, а у посушливих районах Лісостепу і північного Степу — 100—120 кг/га насіння. Його загортають на глибину 4—5 см, а на легких ґрунтах — до 6 см. Після сівби проводять боронування або коткування кільчастими котками.

У вологих районах західних областей України високі врожаї вики збирають у разі висівання її з підтримувальними культурами — вівсом або кормовими бобами. Високі врожаї насіння ярої вики, за даними Львівського державного аграрного університету, можна мати після висівання 100 кг вики і 5 кг/га гірчиці білої як підтримувальної культури. Врожайність насіння вики набагато підвищується у разі внесення фосфорно-калійних добрив (Р45К45). Зауважимо, що на родючих ґрунтах насінні посіви вики з вівсом часто вилягають, а стебла і боби знизу підгнивають, що знижує врожай зерна. Дослідні дані кафедри рослинництва Львівського державного аграрного університету свідчать про те, що вика, висіяна разом з кормовими бобами як підтримувальною культурою (50 кг/га вики і 120 кг/га бобів), досить високоврожайна.

У достатньо вологих районах західних областей України, а також на зрошуваних землях півдня України і Молдови високі врожаї зеленої маси (100—200 ц/га) збирають з післяукісних і післяжнивних посівів вико-вівсяної сумішки. Норму висіву підвищують на 15—20% порівняно з нормою висіву ранніх строків сівби.

Вику на насіння збирають роздільним способом, коли побуріють і достигнуть нижні боби. Скошують її лафетними жатками у валки, а коли вона підсохне, обмолочують самохідними комбайнами. Насіння вики відокремлюють від насіння вівса, ячменю на сортувалках, змійках, підсушують до вологості 15% і зберігають у сухих приміщеннях.

Источник http://subject.com.ua