Повернути ґрунту поживні речовини, що були використані вирощеними культурами, допомагають добрива. І найпростіший,найбільш економічний, екологічно чистий, «природний» спосіб – це використання сидератів, тобто рослин, які швидко формують зелену масу і які вирощуються не «для їжі», а спеціально для відновлення ґрунту (фацелія, люпин, гречка, чорнобривці, конюшина, ріпак, соняшник, жито, овес, горох, суріпиця, редька, гірчиця, люцерна, вика). Особливо важливо їх застосовувати на невеликих ділянках, де площа не дозволяє організувати повноцінну сівозміну.

Переваги:

Розпушення ґрунту. Соняшник, редька олійна, люпин своїм корінням добре рихлять нижні шари ґрунту, полегшуючи доступ для повітря і вологи (особливо корисно на важких ущільнених ґрунтах), що створює нормальні умови для розвитку основних культур, а після відмирання вони створюють пористу структуру, покращуючи водоутримуючу здатність ґрунту.

Придушення шкідників. Чорнобривці, олійна редька, жовта гірчиця активно пригнічують нематод - крихітних черв'яків, які проникають в корені і руйнують їх оболонку, відкриваючи шлях для грибків, бактерій і вірусів. А алкалоїдний - «синій» - люпин виділяє в ґрунт речовини, отруйні для колорадського жука, хруща, дротяника та інших шкідників.

Насичення ґрунту азотом. Бобові (горох, квасоля, вика, конюшина, люпин) містять на своїх коріннях колонії бактерій - азотофіксаторів - і сильно збагачують ґрунт азотом. Три врожаї бобових сидератів - те саме, що повна доза гною. Їх добре висівати перед посадкою листових і зеленних культур, які сильно виснажують ґрунт.

Захист ґрунту від ерозії. Рослини-сидерати своїм сильним корінням утримують ґрунтові частки на схилах, запобігаючи тим самим вимиванню і вивітрюванню поживних речовин із ґрунту. А при суцільному посіві в жаркий літній час не дають землі перегріватися, зберігаючи її у вологому і прохолодному стані. Залишені на зиму сидерати затримують сніг, що сприяє меншому промерзанню ґрунту і насиченню його вологою.

Відновлення гумусу. Якщо ґрунт сильно виснажений і низькородючий, то сидерати слід вирощувати на всій площі ділянки весь  садово-городній сезон - з ранньої весни до пізньої осені та зими, і наступної весни, зрізуючи одні й відразу ж висіваючи наступні, щоб максимально наповнити ґрунт поживними речовинами. Якщо ж родючість ґрунту знаходиться на середньому і високому рівнях, то зелені добрива можуть висіватися до або після основної культури або ж у змішаних посадках - на одній ділянці одночасно вирощують і основну культуру і сидерати (в одній грядці, грядка через грядку).

Придушення бур'янів. Рослини-сидерати дуже швидко розвивають густу зелену масу, не даючи шансу для зростання бур'янів між ними. Особливо такою властивістю виділяються гірчиця і фацелія. Посадки люпину або чорнобривців, які проростають не так швидко, до утворення щільної зеленої маси слід прополювати.

Залучення бджіл. Такі рослини як соняшник, чорнобривці, календула, вика та особливо фацелія є прекрасними медоносами і підходять для змішаних посадок. Вони привертають у сад не тільки бджіл, але й інших корисних комах, забезпечуючи тим самим запилення плодових культур.

Технологія:

Більшість сидератів можна вирощувати протягом усього сезону. Після досягнення максимальної висоти, але перед цвітінням, їх скошують, неглибоко заорюють або ж підрізають за рівнем ґрунту і залишають на грядці. При бажанні і достатній для повторного росту кількості вологи можна отримати кілька врожаїв зеленої маси з одного посіву.

Після збирання врожаю плодових культур на спорожнілих грядках рекомендується висівати озимі сидерати, як, наприклад, жито, ріпак або вику волохату. Вони добре переносять низькі температури і високу вологість, захищаючи при цьому ґрунт від несприятливих погодних умов. Навесні, перед посівом основних культур, озимі сидерати неглибоко заорюють або ж підрізають за рівнем ґрунту і залишають на грядці. Однорічні  незимостійкі сидерати при перших заморозках відмирають, покриваючи ґрунт захисним шаром.

Поширені помилки:

Спільне розміщення сидеральних і основних культур, що належать до одного сімейства. Наприклад: капусту, редис, крес-салат з гірчицею, редькою маслянистою і яровим ріпаком. Всі вони відносяться до сімейства хрестоцвітих, уражаються одними і тими ж захворюваннями та шкідниками. Спільні посадки ведуть до їх накопичення.

Пізнє скошування. Призводить до формування потужного задерев'янілого стебла і кореневої системи, які занадто повільно розкладаються, а також до визрівання насіння, яке активно засмічує ділянку.

Неправильна вибір сидератів. Одні сидерати добре ростуть на найбідніших ґрунтах (жито), іншим (фацелія) потрібно більш високу родючість і достатня кількість вологи, хоча б на початку росту.

Відсутність методу сівозміни. Немає такої сидеральної культури, яка була б здатна забезпечити ґрунт і рослини всім необхідним.