
18:30 Органічні зернові високої якості в умовах сільского господарства України | |
Використання органічних технологій в землеробсті ведуть до підвищення природної біологічної активності у ґрунті та відновлення балансу натуральних поживних речовин. За умов ведення органічного господарства підсилюються відновлювальні властивості, нормалізується робота живих організмів, відбувається відновлення гумусу, і як результат – збільшення урожайності сільськогосподарських культур та підвищення якості зерна. Основні методи досягнення високої якості органічних зернових в умовах ведення сільського господарства в Україні: • Біологічний ( удобрення, ЗЗР) • Механічний До біологічного методу входить : накопичення гумусу, система удобрення – шляхом застосування органічних добрив, система боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами
У виробництві часто недооцінюється роль ґрунтової мікрофлори, діяльністю якої здебільшого і визначається винятково багатогранна роль гумусу в родючості ґрунту. Великий вплив на баланс гумусу в зрошуваних ґрунтах мають такі антропогенні фактори, як дотримання оптимальних поливних режимів, внесення органічних добрив, посів бобових культур. Найбільш широко і продуктивно органічні технології застосовуються у комплексі з правильно вивіреними механічними методами обробітку ґрунту. Що у комплексі з органічними добривами та науково обґрунтованими сівозмінами призводить до отримання не тільки високих, але і якісних врожаїв зернових культур. Якість зерна зернових культур залежить безпосередньо від механічного обробітку ґрунту, системи удобрення та захисту від шкідників та хвороб. Ґрунти України відрізняються високим рівнем родючості та містять в собі азот, фосфор, калій та ряд інших мікроелементів, які суттєво впливають на якість зерна. Внесення пожнивних решток та використання зелених добрив (сидератів) частково забезпечують нестачу поживних речовин у ґрунті. Сидерати – переважно бобові рослини ( люпин, серадела, озима вика) та сумішки озимих зі злаковими культурами. Однак, азот накопичується лише при вирощувані бобів. При хорошому врожаї сидератів в ґрунт вноситься 3,5-4,5 кг вологої органічної маси на квадратний метр. Так зелена маса люпину містить в середньому 0,45% азоту, 0,10% фосфору, 0,17% калію та 0,47 % кальцію . Від глибини заробки зеленої маси залежить швидкість її розкладення. Крім того, важливу роль відіграє азотфіксація – накопичення азоту за допомогою бульбочкових бактерій, які розвиваються лише у бобових . Сидерати у процесі розкладання у ґрунті перетворюють важкодоступний калій у доступну форму. Бобові культури у процесі вегетації завдяки кореневій системі підтягують калій з низ лежачих горизонтів ґрунту до орного шару. Калій, подібно до інших біофільних елементів, іммобілізується в живі структури (наприклад тіла ґрунтових організмів, біомасу рослин) саме вони забезпечують постійний процес накопичення легкодоступних поживних речовин. Сприяння накопиченню кальцію у ґрунті впливає на збільшення клітковини у озимої пшениці та білку у інших зернових. Якщо запаси азоту на землі практично безмежні, то рудні середовища фосфору надто помірні. Коефіцієнт використання фосфору сільськогосподарськими рослинами не перевищує 25%, переважна кількість його фіксується ґрунтом, перетворюючись у важкодоступні для рослин форми. Фосфор – один з основних елементів, необхідних для росту і розвитку рослин. Він бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів та інших і тому є необхідним компонентом кожної живої клітини. До ґрунту сполуки фосфору надходять разом із рослинними та тваринними рештками (а також мінеральними добривами в неорганічному виробництві). У рослин цей елемент перебуває у формі органічних сполук (фітин, фосфоліпіди, нуклеїнових кислот). При розкладанні мікроорганізмами органічних речовин, проходить фіксація певної кількості фосфору, що міститься в цих речовинах. Багато мікроорганізмів можуть перетворювати нерозчинні сполуки фосфорної кислоти у розчинний стан. До них належать бактерії, гриби та інші групи мікроорганізмів.
Мал. 1. Залишок соломи на полі при збиранні зернових Крім того, необхідно застосовувати всі методи боротьби з засміченням полів від бур’янів, які негативно впливають на якість зернових та на їх урожайність. Покривні культури вирощують в періоди, коли на полі відсутні основні культури з метою пригнічення пророщування та росту бур’янів шляхом конкуренції за ресурси. Використання живого мульчування (посів конюшини білої повзучої) призводить до заглушування більшості видів бур’янів та нормального росту і розвитку культурних рослин. Бур’яни завдають суттєвої шкоди, сприяють поширенню хвороб і шкідників , погіршують якість продукції і ускладнюють роботу машин і знарядь. Запобіжні заходи боротьби з бур’янами можна поділити на три групи: • Запобігання занесення на поля і поширенню насінних і вегетативних органів бур’янів: очищення насіннєвого матеріалу, правильна підготовка, зберігання і використання органічних добрив. • Створення оптимальних умов для росту і розвитку культурних рослин, а також для збирання їх урожаю, дотримання сівозмін, раціональний обробіток ґрунту, доцільні поливні норми, дотримання рекомендованих норм висіву насіння, строків і способів посіву та збирання урожаю. • Дотримання зовнішнього і внутрішнього карантину. Спосіб обробітку ґрунту є основою, на якій створюється відповідний засіб для його механізації. Найбільш поширені способи обробітку ґрунту в Україні полицевий з обертанням скиби і безполицевий. Основні переваги оранки є очищення поверхні поля від післяжнивних решток, заробка в ґрунт гною та бур’янів, значне зменшення щільності орного шару та збільшення його порізненості. Недоліками оранки є зниження ерозійної стійкості поля, утворення ущільненої підошви, значні витрати продуктивної вологи в теплий період року. Мінімалізація механічної обробки ґрунту, відома як технологія no-till, широко використовується в умовах органічного землеробства, але позитивний результат може дати лише за умови повного відновлення природного балансу ґрунту. Способи обробітку ґрунту позначаються на чисельності агрономічно цінної мікрофлори. Так, амоніфікаторів, які є однією з фізіологічних груп мікроорганізмів, що мінералізують органічну речовину ґрунту. Як показали досліди, найбільше мікрофлори розвинуто в орному шарі 0-10 см при плоскорізному обробітку ґрунту. Крім того, механічний обробіток ґрунту є одним з важливих засобів боротьби з бур’янами та шкідниками в умовах органічного землеробства. В Україні здійснюється два види переходу на органічне землеробство: 1. Свідомий – вирощування якісної, екологічно-чистої продукції з дотриманням принципів та методів органічного землеробства. 2. Вимушений – стихійний перехід на біологічне землеробство з недотриманням основних його принципів. За таких умов виснажується ґрунт погіршуються фізико-хімічні властивості, зменшується продуктивність агро екосистеми і погіршується якість продукції. Геннадій Тищенко Источник http://biodinamika.com.ua | |
|
Всего комментариев: 0 | |