"Огляд родин, характеристика і використання представників класу Однодольні "

ПІДКЛАС ЛІЛІЇДИ – LILIIDAE

РОДИНА ЗЛАКОВІ, ТОНКОНОГОВІ - POACEAE, GRAMINEAE

У світовій флорі нараховується до 10000 видів, у флорі України - 331 вид. Багаторічні, рідше одно - або дворічні трави, часом дерева, ростуть майже повсюдно. Стебла порожнисті (соломина), рідко виповнені, на відміну від осокових виражені вузли і міжвузля, при основі вузлів вставна меристема - зона утворення додаткових коренів і закладення пазушних бруньок.

Листки чергові у два ряди, нижня частина - піхва відкрита (в осок - замкнена), у місці переходу піхви у листкову пластинку розташована плівочка - язичок, щоб не затікала вода до піхви, а по боках пластинки два вушка, які охоплюють стебло і утримують біля нього листок.

У бамбуків листок має листкову пластинку і черешок. Квіти у злаків дрібні, двостатеві, рідко одностатеві (рослини однодомні - кукурудза), зібрані у багатоквіткові або одно-двоквіткові колоски, а вони в свою чергу у складні колоси, волоті, колосоподібні волоті (султани), часом суцвіття - початок (жіноче у кукурудзи). Квітка має нижню квіткову луску (часто з остюком) і верхню, маленькі плівочки - лодикули, які облягають зав'язь і сприяють розкриванню квітки. Оцвітину у злаків складають верхня квіткова луска, яка утворилася внаслідок зростання двох лусок, і дві лодикули.

 Тичинок звичайно три, рідше дві або одна (пахуча трава), часом шість (рис), у бамбуків 6-30. Маточка з трьох плодолистиків, у деяких з двох-одного, дво-три роздільна, волохата, зав'язь верхня, плід -зернівка, рідко горіхоподібний, кістянка чи ягода.

Зародок у насінні прилягає збоку ендосперму, а в осокових він знаходиться в середині ендосперму.

Злакові мають надзвичайно велике значення у природі і в житті людини: у природних угрупованнях луків і степів вони становлять основу травостою. Злаки, додані до бобових трав, прискорюють просушування зеленої маси на сіно, поліпшують гігієнічні якості зеленого корму. Багато дикорослих видів злакових уведено в культуру, створено високо­продуктивні сорти: стоколос безостий, костриця лучна, тимофіївка лучна, лисохвіст лучний, грястиця збірна, райграс високий, пажитниця багаторічна, пирій безкореневищний, сорго звичайне, суданська трава, канаркова трава справжня, могар та інші.

Пшениця літня, м'яка (Triticum aestivum L.) - однорічна рослина, вирощується по всій Україні як основна хлібна культура. Відома в Україні з IV - III тисячоліття до н.е. Батьківщина невідома.

В медицині використовують Зерно, борошно, крупу і висівки. Зерно містить крохмаль та інші вуглеводи (до 67%), білки(до 22%), клітковину (3%), жирну олію (1,5%), калій, кальцій, магній, фосфор, ферменти, вітаміни Е, F, групи В, холін. Препарати пшениці мають загальнозмінювальну, пом'якшувальну, ранозагоювальну і послаблюючу дії. Здавна в народі застосовують відвар зерна як внутрішній, так і зовнішній засоби для відновлення сил після перенесених тяжких і виснажливих хвороб. Відвар висівок з додаванням меду вживають при невгамовному кашлі, при хворобах органів дихання; висівковий хліб - цінний дієтичний і вітамінний продукт. Відваром м'якушу хліба лікують кривавий пронос, прикладають до фурункулів і наривів для швидкого їх визрівання, а до припухлостей і ґуль - для їх розсмоктування.

Жито посівне (Secale cereale L.) – однорічна озима культура, вирощується як цінна харчова і кормова рослина в основному на Поліссі і в Лісостепу. Батьківщина невідома. У басейнах Дніпра і Дністра та на Керченському півострові східні слов'яни вирощували жито в першій половині першого тисячоліття до нашої ери. У медицині використовують зерно, борошно і висівки. Препарати жита посівного спрапвляють обволікаючу, пом'якшувальну, ранозагоювальну тарозсмоктувальну дії, добре регулюють діяльність шлунково - кишкового тракту.

У народній медицині відвар зерна вживали при застарілому кашлі, бронхітах, проносах, житній хліб - як делікатний послаблювальний засіб, розпарений у молоці - прикладають до наривів, а тепле тісто - до твердих опухлостей, фурункулів тощо. Є відомості про успішне лікування трихофітії (лишай) шляхом втирання сухого житнього борошна в уражені ділянки шкіри.

Овес посівний (Avena sativa L.) - однорічна харчова і кормова культура. У медицині використовують зерно, траву і солому. Зерно містить крохмаль (до 44 %), білок (до 13%), жир, цукор, вітаміни В-,, В2, В6, Е, R каротин, камедь, ефірну олію, органічні кислоти, кумарин, скополетин, холін.

Киселі з вівсяного борошна та відвари вівсяної крупи і зерна справляють загальнозміцнювальну, обволікаючу та в'яжучу дії. Настої зелених рослин і соломи справляють потогінну, протигарячкову, сечогінну, вітрогінну, заспокійливу (при безсонні) дії; їх застосовують при водянці живота ниркового походження, при жовтусі, розумовій перевтомі та для збудження апетиту а також при захворюваннях органів травлення. Зовнішньо (у вигляді ванн, компресів) відвар із соломи вівса рекомен­дують при ревматизмі, золотусі, рахіті, нашкірних хворобах, при відморожуванні кінцівок і постійно холодних ногах тощо.

У Києві побутує рецепт, за яким водний відвар подрібленого вівса з молоком дають ослабленим хворим після тяжкої операції, а також після променевої терапії онкохворим, вважають, що цей засіб стимулює кровотворення і не потрібно вливати онкохворому донорську кров. В останні роки одержані позитивні результати при лікуванні сечокислого та щавлевокислого уролітіазу збором, до складу якого входить зерно і солома вівса та інші рослини. Супи і каші з крупи та киселі з борошна вівса - високопоживні дієтичні страви, які одночасно сприяють на організм людини цілющу дію.

Рис посівний (Oryza sativa) – однорічна трав'яниста рослина з тонкими розгалуженими стеблами і суцвіттям-волоттю. Рис є важливою продовольчою культурою азіатських країн, оскільки становить основу харчування понад 1 млрд. людей.  Відвар плодів рису використовують як обволікаючий і пом'якшувальний засіб; у медичній практиці використовують також рисовий крохмаль (Amylum Orizae) і спирт, одержані із зернівок рису.

 Пирій повзучий (Elytrigia repens (L.) Nevski.) - багаторічна трав'яниста кореневищна рослина 50-130 см заввишки. Росте на луках, степах, солончаках, пісках, у чагарниках, на галявинах, у лісосмугах по всій Україні. Лікарська, кормова, харчова і бур'янова рослина.

У медицині та ветеринарії використовують кореневище, воно містить інулін (5-7%), полісахарид тритицин (близько 8%), слиз, фруктозу. Препарати кореневища пирію повзучого справляють сечогінну (значно посилюється виділення сечовини і хлоридів, зменшуються набряки), очищувальну, потогінну, кровоспинну, обволікаючау, послаблюючау дії, поліпшують обмін речовин. Препарати - "Фітолізин", "Цитримакс баланс".

Кукурудза звичайна (Zea mays L.) - однорічна рослина. Одна з найважливіших харчових і кормових культур. В Україну завезена у ХУ11 ст., батьківщина - Центральна і Південна Америка.

У медицині та ветеринарії використовують стовпчики з приймочками, зернівки та олію. Стовпчики містять жироподібну речовину - ситостерол, жирну (до 2,5 %) і ефірну (до 0,12 %) олії, камедеподібну речовину (2,65-3,18 %), нерозчинну кислу смолу (2,25 - 2,79 %), гіркі глюкозиди,
сапоніни, вітаміни С і К, B-j, 62, Е, Р, PP. Насіння містить крохмаль (понад
60%), жирну олію (до 50 %), алкалоїди, зеакаротини, зеаксантин, кверцетин, ізокверцетин, калій, фосфор, залізо, мідь, нікель.

Препаратам із стовпчиків кукурудзи звичайної властива жовчогінна, протизапальна, седативна і сечогінна дії; Олія із зернівок - гарний засіб для профілактики і лікування атеросклерозу, облітерації судин, ожиріння, хвороб печінки (за характером впливу на скорочення стінок жовчного міхура вона подібна до дії яєчного жовтка, але скорочення триваліше, стійке зниження його тонусу і наповнення жовчю настає пізніше). Кукурудзяна олія корисна при діабеті, з неї одер­жують вітамін Е, а із зернівок виготовляють крохмаль і крохмальний цукор для дієтичного харчування.

РОДИНА АРОЇДНІ - Araceae

Аїр, лепеха звичайна (Acorus calamus L.) - багаторічна кореневищна трав'яниста рослина 80-120 см заввишки. Росте на заболочених луках, болотах, по берегах водойм на всій території України. Лікарська, ефіроолійна, ритуальна і декоративна рослина. У медицині використовують кореневища, вони містять ефірну олію (1,5-4,8%), до складу якої входить азарон, евгенол, борнеол, камфора тощо; є алкалоїд каламін (10%), гіркий глікозид акорин (0,2%), глікозиди (ізоакоринта акоретин), органічні кислоти, холін, пальмітинова і аскорбінова (150мг/100) кислоти, мінеральні солі тощо.

Препарати аїру справляють тонізуючу, спазмолітичну, заспокійливу, снодійну, відхаркувальну та сечогінну дії і має протимікробні, фунгіцидні, глистогінні та вітрогінні властивості. Препарати - "Вікалін", "Вікаїр", "Гірка настоянка". Кореневище входить до складу лікарських чаїв, зокрема до "Збору шлунково-кишкового". Перелічені препарати використовують для збудження апетиту і поліпшення травлення (при гастритах, виразковій хворобі, колітах, що супроводжуються метеоризмом і рідше при холециститах, гепатитах і пригніченні центральної нервової системи.

Ефірна олія входить до препарату "Оліметину", який застосовують при жовчнокам'яній і нирковокам'яній хворобах.

В ароматерапії ефірна олія аїру застосовується при відсутності апетиту як гарна шлункова гіркота, при поганій секреції шлункових соків, печії, шлункових кольках. Його рекомендують використовувати при нездужанні, нервозності, істерії, нервових кризах.

У вигляді ванн - при порушеннях менструації, запаленні лімфатичних вузлів і рахіті; у вигляді аплікацій - при стоматитах, подагрі, алергії, випаданні волосся, для лікування задавнених ран. Препарати лепехи звичайної - гарні профілактичні і лікувальниі засоби при інфекційних хворобах, зокрема при малярії.

Родина Асфоделові- Asphodeliaceae

Алое деревовидне (Aloe arborescens Mill.) - багаторічна рослина 40-100 см заввишки з соковитими листками і здерев'янілим стеблом. Вирощується в Україні у закритому фунті та як кімнатна рослина, у дикому вигляді росте у Південній Америці та в Індії.

В медицині використовують головним чином листки, рідко й стебла. Препарати алое деревовидного збуджують апетит, стимулюють травлення, мають послаблюючі, жовчогінні, тонізуючі, протизапальні, рано­загоювальні, бактерицидні властивості; вони - ефективні біостимулятори.

Препарати. "Сабур" (чорно-руді шматки або порошок дуже гіркий на смак), імпортується; "Екстракт сабуру сухий", "Настоянка сабуру", "Сік алое", "Емульсія алое" (рідка мазь) тощо. Академік В.П.Філатов запропонував методбіостимулювання листків алое: свіжозрізані листки алое промивають водою і витримують у темноті при температурі б-8°С протягом 12-15 діб, а потім з цих листків, використовують сік (як біогенний стимулятор, що підвищує захисні сили організму) для лікування хвороб очей та шлунково-кишкового тракту, променевих уражень, запальних захворювань горла і порожнини роту тощо.

РОДИНА КОНВАЛІЄВІ - CONVALLARIACEAE

Об'єднує 230 видів, поширених переважно в північній півкулі. Багато їх у Гімалаях, Східній Азії та Північній Америці. Багаторічні трав'янисті кореневищні та цибулинні рослини. Квітки з простою віночкоподібною оцвітиною, яка утворена чотирма або шістьома зрослими листочками.Суцвіття китиця.Тичинок чотири-шість.Маточка одна, зав'язь -верхня.Плід - ягода. До цієї родини з флори України належать роди конвалія (Convallaria), купина (Polygonatum), веснівката кімнатна рослина – аспідистр.

Конвалія звичайна (Convallaria majalis L.) - багаторічна кореневищна рослина 15-ЗОм заввишки.Росте у світлих листяних, міша­них, рідше хвойних лісах, на узліссях, у чагарниках майже по всій території України, крім полинового Степу і Карпат.

Лікарська, ефіроолій­на, отруйна і декоративна рослина. Потребує дбайливого використання. Кардіостероїди регулюють діяльність серця (підвищюють його тонус і скоротливі властивості міокарду); мають пос-лаблювальну та сечогінну дію. В останні роки виявили жовчогінні, протизапальні, сечогінні та гіпоазотимічні властивості листків конвалії звичайної. Препарати: "Корглікон", "Настоянка конвалії", "Конвазид", "Конвалієві краплі", "Сухий екстракт", комплексний препарат - "Пумпан". Препарати конвалії звичайної відрізняються від інших серцевих ліків тим, що вони діють на організм швидко і короткотривале, протипоказані при органічних змінах у серці і в судинах, гострому міокардиті, ендокардиті та різко вираженому кардіосклерозі.

РОДИНА ЦИБУЛЕВІ -Alliaceae

У світовій флорі нараховується 550 видів? у флорі України - 44 види. Багаторічні трави з кореневищами (Agapantheae) або цибулинами чи бульбо-цибулинами. Поширені у північній півкулі і в тропічних та помірних південних областях Америки й Африки; багато ендемічних родів у Чілі й Перу. Найбільший рід - цибуля, близько 400 видів. Стебло безлисте - стрілка, що несе на верхівці суцвіття зонтик, листки прикореневі. Квітки двостатеві, правильні, часомнеправильні, оцвітина проста віночкоподібна, вільнолиста або більш-менш зросла. Тичинок шість або три, маточка одна з простим стовпчиком, зав'язь верхня, плід - коробочка.

Цибуля городня (Allium сера L.) - широко культивується по всій Україні як цінна дворічна овочева рослина. Батьківщина - Передня Азія.

У медицині використовують цибулини цибулі городньої, які містять фітонциди, вітаміни, каротин, азотисті речовини тощо. Препарати цибулі городньої справляють фітонцидну, бактери­цидну, протистоцидну, сокогінну, жовчогінну, сечогінну, протисклеротичну та гіпотензивну дії. Вони стимулюють діяльність серця. Для підтримання у нормальному стані здоров'я рекомендується щодня вживати з їжею цибулю. Хто не переносить запаху і смаку свіжої, тим мож­на приймати її у смаженому чи тушеному вигляді. Препарат "Фітолізин"

Часник (Allium sativum L.) - вирощується по всій Україні як цінна харчова і лікарська культура. Батьківщина - Середня Азія. У медицині використовують "головки" - цибулини, вони містять багато фітонцидів (леткі і нелеткі фракції), ефірну олію (до 2%), що складається із сірчистих сполук.

Препарати часнику справляють бактерицидну, протистоцидну, фунгіцидну, спазмолітичну щодо судин дії, розріджують кров, знижують кров'яний тиск, нормалізують обмін речвин, сприяють виведенню з організму холестерину, пригнічують процеси бродіння і гниття в кишечнику, поліпшують рухову і секреторну функцію шлунка, кишечника та діяльність серця і печінки, пригнічують лактацію, а також збуджують діяльність статевих залоз, мають глистогінні та знеболювальні властивості і заспокійливо діють на кишечник.

У медицині препарати часнику застосовують при хворобах органів дихання (запалення і туберкульоз легень), атеросклерозі, неврозі серця (подібно до наперстянки і строфанту), гіпертонії, гіпоацидному гастриті, дизентерії, диспепсії, кольках, діабеті, лямбліозі жовчних шляхів і кишечника, трихомонадному вагініті, для профілактики і лікування хронічного отруєння свинцем.

Препарати - "Алісат". "Аллікор", "Аллітера", "Аллохол", "Антисклерин'1, "Екстракт часнику з добавками", "Очищення від шлаків і токсинів".

РОДИНА  БРОМЕЛІЄВІ – BROMELIACEAE

Ананас культурний (Ananas comosus). Батьківщина ананаса – Бразилія. Ця багаторічна трав'яниста рослина з вкороченими стеблами. Листки просты, мечовидної форми, зібрані в прикореневу розетку. Квітки 3-членні, червоні, вколосовидному суцвытті. Плоди зростаються в  ягодоподібне супліддя, яке має пучок листя на верхівці. Насіння в плодах не утворюється, тому рослина розмножується вегетативно (верхівкою супліддя). Плоди використовують у харчуванні – вони багаті на вітаміни, органічні кислоти, ферменти.         

РОДИНА ПАЛЬМОВІ – ARECACEAE

Пальма кокосова (Cocos nucifera) – дерево до 30 м висотою, яке росте в тропіках.

 Має колоновидне  нерозгалужене трохи нахилене стебло, яке вкрите рубцями від опалого листя. Листки перисторозсічені, зібрані по 15 і більше на верхівці стебел. В одному суцвітті типу волоть у пальми зібрані різностатеві квітки: внизу жіночі, вгорі – чоловічі. Плід – крупна кістянка.

 Олію з плодів кокоса використовують в медицині і косметології. Рідкий ендосперм (кокосове молоко) п'ють для тамування спраги. У народній медицині різних країн використовують також насіння катехової пальми (стимулююча дія), плоди фінікової пальми (полавітамінний засіб), олійної пальми та ін.

РОДИНА МЕЛАНТІЄВІ - MELANTHIACEAE

Представники поширені переважно в позатропічних областях північної півкулі та в Африці, головним чином на півдні, небагато видів цієї родини зростає у тропічній Азії, Новій Гвінеї, Австралії, Новій Зелендії та Південній Америці. Родина чітко підрозділяється на дві підродини - Melanthioideae і Colchicoideae. Багаторічні кореневищні та бульбо-цибулинні рослини. Оцвітина проста, віночкоподібна з шести листочків. Квітки двостатеві, утворюютьволотисте, китицеподібне або колосоподібне суцвіття. Тичинок шість. Маточка одна, зав'язь верхня, тригнізда. Плід - коробочка До цієї родини з флори України належать роди пізньоцвіт (Colchicum) і чемериця (Veratrum).

Чемериця Лобелієва (Veratrum lobelianum Bemh.) - багаторічна кореневищна рослина заввишки 50-70 см. Росте на луках, узліссях, у чагарниках, на трав'янистих схилах гір у Карпатах, на Поліссі та в Лісостепу - розсіяно, на півночі Степу - зрідка. Дуже отруйні всі частини рослини, проте вона використовується як лікарська та інсектицидна.

У медицині та ветеринарії використовують кореневища з коренями, у народній - і листки. Усі частини рослини містять дуже отруйні алкалоїди Найбільший вміст алкалоідів у кореневищах.

Препарати чемериці Лобелієвої справляють гіпотензивну, знеболювальну, інсектицидну, подразнювальну (на шкіру і слизові оболонки), протизапальну дії; порошок при вдиханні викликає чхання, кашель, а після прийому в середину - блювоту. Алкалоїди чемериці Лобеля збуджують центральну нервову систему та закінчення соматичних і вегетативних нервів. Під час роботи з коренями не можна одночасно їсти, а після збирання, сушіння і роботи з ними потрібно ретельно вимити з милом руки. Один грам свіжого листя - смертельна доза для людини.

Пізньоцвіт осінній (Colchicum autumnale) – багаторічна трав'яниста рослина до 30 см заввишки.

 Має специфічний цикл розвитку: цвіте восени у вересні-жовтні, після чого перезимовує і навесні з'являються плоди-коробочки з насінням (одночасно з листям). Квітки великі, рожево-фіолетові. У медичній практиці використовують підземні видозміни пагонів пізньоцвіту – бульбоцибулини для виготовлення протиракових препаратів.

РОДИНА АМАРИЛІСОВІ - AMARYLLIDACE

Амарилісові - багаторічні трав'янисті цибулинні рослини, поширені по усьому світу: особливо багато видів у тропічній і Південній Африці, Південній Америці, частково в Середземномор'ї. Листки нечисленні, лінійні. Квітки крупні, двостатеві, правильні або трохи неправильні, зібрані у зонтикоподібне верхівкове суцвіття на стрілці. Оцвітина проста, віночкоподібна, з шести сегментів, у двох колах, вільна або зросла. Тичинок - шість, маточка - одна, зав'язь нижня (у лілійних - верхня), плід - коробочка, рідше - ягода.

Представники родини амарилісових - високодекоративні рослини з крупними квітками, тропічних і субтропічних родів, як амариліс (Amaryllis), евхарис (Eucharis), клівія (СІМа), кринум (Crinum), гіпєаструм (Hippeastrum) тощо, які у нас культивуються як кімнатні та оранжерейні рослини. Декоративні рослини вітчизняної флори - це роди підсніжник, нарцис, білоцвіт, штенбергія, деякі види використовуються в медицині.

РОДИНА ПІВНИКОВІ - IRIDACEAE

У світовій флорі нараховується близько 1500 видів, понад 70 родів, у флорі України - 28 видів, чотири роди. Багаторічні трави, дуже рідко напівкущі з підземними кореневищами, бульбоцибулинами або цибули­нами. Поширені майже по всьому світу, за винятком полярних областей, але переважно у Південній Африці, тропічній Америці, Середземномор'ї.

Листки звичайно дворядне налягають один на одного, переважно вузьколінійні або мечевидні. Квітки у верхівкових цимозних суцвіттях (Iris) або рідко поодинокі (Crocus), двостатеві, правильні або неправильні. Оцвітина віночкоподібна, зрослася внизу у довгу трубку, складається з двох кіл однакових або дуже відмінних. Тичинок - три, маточка - одна з трилопатевим стовпчиком (схожим на пелюстки), зав'язь - нижня, плід - коробочка.

Півники болотні (Iris pseudacorus L.) - багаторічна трав'яниста рослина з світло-рудим м'ясистим косим кореневищем, стебла 0,5-1,5 м заввишки, квітки яскраво-жовті. Ростуть на болотах та берегах річок майже по всій Україні, крім гірського Криму. Кореневища містять ефірну олію (до 0,09%), вихід якої збільшується після тривалого їх зберігання. В офіційній медицині ряду країн під назвою "фіалковий корінь" кореневища півників використовують яквідхаркувальний і сечогінний засоби.

Основне використання ефірна олія знаходить у парфумерії як фіксатор, входить до складу дорогих лосьйонів для догляду за шкірою: вона стає пружною, чистою, здоровою.

Шафран посівний (Crocus sativus L.) - багаторічна трав'яниста бульбоцибулина рослина. Листки з'являються одночасно з квітками восени. Оцвітина - 4-5 см заввишки, частки - бузкові, біля зіву і по жилках - пурпурні, зів пурпурнийабо білий. Розмножується лише дочірніми бульбоцибулинами, насіння не утворює. Батьківщина - ймовірно Близький Схід. Це найпоширеніший у культурі вид крокусу. З давніх часів народи Європи і Сходу широко культивують його, використовуючи жовтогарячі приймочки маточки як приправу до страв, як харчовий барвник і лікарський засіб.

Приймочки шафрану посівного містять камедь, глюкозу, жирну олію, близько 1% ефірної олії і два глікозиди (кроцин і пікрокроцин). Суттєвим з них є перший - жовтий барвник, що розчиняється у воді і спирті, у концентрованій сірчаній кислоті міняє своє забарвлення на синє, потім на фіолетове і нарешті буріє. Пікрокроцин має вигляд безбарвних кристалів, гіркий на смак.

Список рекомендованої літератури

а) Основна:

1.     Ткаченко Н.М., Сербін А.Г. Ботаніка: Підручник. – Х.: Основа, 1997. – 432 с.

2.     Нечитайло В.А., Кучерява Л.Ф. Ботаніка. Вищі рослини. – К.: Фітосоціоцентр, 2000. – С. 3–14.

3.     Яковлев Г.П., Челомбитько В.А. Ботаника: Учеб. для фармац. институтов и фармац. фак. мед. вузов / Под ред. И.В. Грушвицкого. – М.: Высш. шк., 1990. – 367 с.

б) Додаткова:

4.     Сербин А.Г., Серая Л.М., Ткаченко Н.М., Слободянюк Т.А. Медицинская ботаника: Учебное пособие для иностранных студентов. – Харьков: Изд-во НФАУ, 2000. – 283 с.

5.     Хржановский В. Г. Курс общей ботаники. – М.: Высшая школа, 1976.

6.     Григора І.М., Алейніков І.М., Лушпа В.І. та ін. Курс загальної ботаніки. – Київ: Фітосоціоцентр, 2003. – 500 с.

7.     Географія рослин з основами ботаніки: Навч. посібник / Гришко-Богменко Б.К., Морозюк С.С., Мороз І.В., Оляніцька Л.Г. – К.: Вища школа, 1991. – 255 с.

8.     Жизнь растений / Гл. ред. акад. АН СССР А.Л. Тахтаджян. – М.: Просвещение, 1970-1982. – Т.1–6.

9.     Заверуха Б.В., Андриенко Т.Л., Протопопова В.В. Охраняемые растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 175 с.

10. Лікарські рослини: Енциклопедичний довідник / Відп. ред. А.М. Гродзинський. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П.Бажана, 1992. – 544 с.

11. Определитель  высших растений  Украины /  Доброчаева Д.Н., Котов М.И., Прокудин Ю.Н. и др. – К.: Наук. думка, 1987. – 548 с.

12. Чопик В.И.,  Дудченко Л.Г., Краснова А.Н. Дикорастущие полезные растения Украины. – К.: Наук. думка, 1983. – 398 с.

13. Вент Ф. В мире растений. Пер. с англ. И.М. Спичкина. Под ред. с предисл. к.б.н. Лапина. – М.: Мир, 1972. – 192 с.

14. Рейвн П., Эверт Р., Айкхорн С. Современная ботаника: В 2-х т. – М.: Мир, 1990.

15. Randy Moore, W.D. Clark, Kingsley R.Stern, Darell Vodopich.  Botany.– Toronto: WCB, 1995. – 824 р.

16. Інтернет-сайти: Google и др.

Рекомендуємо також використовувати новий посібник з ботаніки, яки підготовлений викладачами кафедри фармакогнозії з медичною ботанікою ТДМУ та виданий в ”Укрмедкнизі”: Марчишин С.М., Нечай Р.Є., Шанайда М.І. Ботаніка. Навчально-польова практика. Тернопіль: ТДМУ "Укрмедкнига", 2006. – 200 с.

Истолчник http://intranet.tdmu.edu.ua