Відомо, що через нестачу протеїну перевитрати корму при відгодівлі великої рогатої худоби сягають 30 – 40% і це зумовлює низьку продуктивність поголів’я та на 50% збільшує собівартість продукції. Такий стан кормової бази не дає жодних підстав сподіватися на докорінні зміни в галузі.

Тому у комплексі заходів, які спрямовані на відновлення тваринництва на засадах господарської та економічної доцільності вирішальне значення має поліпшення системи виробництва кормів. Для цього необхідно удосконалити структуру посівних площ, підвищити врожайність кормових культур, а головне - розв’язати проблему протеїнової незбалансованості кормів, насамперед за рахунок збільшення виробництва рослинного білка.

Проблему кормового білка необхідно вирішувати в кожній ланці системи виробництва кормів. Для цього є всі необхідні передумови – інформаційні, технічні, технологічні, агрономічні. 

Значні можливості для посилення господарської ефективності весняної ланки системи кормовиробництва дає широке впровадження озимої вики.

Вона забезпечує найбільш раннє серед бобових культур надходження високобілкової зеленої маси та протяжне її використання.

Вирощуються сорти двох видів - мохнатої та паннонської. Маючи певні морфологічні та біологічні відмінності, вони в цілому характеризуються порівняно високою морозостійкістю і розвинуті посіви витримують зниження температур до мінус 15 - 18°С (більше страждають від зміни температур весною, а також від випирання, вимокання та випрівання), вимогливі до освітлення, особливо на початкових етапах вегетації. Завдяки активному росту накопичують врожай в сприятливий по зволоженню період, що посилює актуальність культури на півдні.

За умов вирощування в змішаних посівах з культурами, які обов’язково присутні в господарствах, вона здатна майже без додаткових витрат суттєво збільшити виробництво високобілкових кормів та покращити агрономічний стан полів.

 

ОСОБЛИВОСТІ ДОБОРУ КОМПОНЕНТІВ ДЛЯ ЗМІШАНИХ ПОСІВІВ ТА МІСЦЕ В СИСТЕМІ ВИРОБНИЦТВА КОРМІВ

Через недостатню стійкість до вилягання озима вика вирощується виключно з підтримуючою культурою. Саме вдалий добір такої культури може бути важливою запорукою ефективності посіву в цілому. Необхідно забезпечити:

 Одночасність досягання оптимальної фази збирання.

 Біологічну сумісність культур.

 Близькі темпи росту та можливість зменшення взаємного пригнічення.

 Покращення кормової характеристики посіву.

Таким вимогам більше відповідають озиме жито, тритикале, озима пшениця. 

До недавнього часу виробництву рекомендувалися змішані посіви з озимим житом. Проте такий посів має суттєві вади:

 Озиме жито через здатність до активного росту та кущіння, вже на початкових фазах вегетації пригнічує вику, яка після сходів повільно росте та не витримує затінення. Це призводить до її значного зрідження і на час збирання частка зеленої маси вики в загальному врожаю значно зменшується.

 Оптимальна фаза збирання озимого жита, від виходу в трубку – до початку колосіння, настає на 5 – 7 днів раніше, ніж період найбільшого накопичення врожаю у вики - масове цвітіння. За умов збирання в цей термін можна втратити щонайменше 15 – 20% найбільш цінної частки врожаю – зеленої маси вики. Зачекати до цвітіння вики – то погіршити якість корму через загрубіння жита.

Однак, озиме жито - обов’язкова і незамінна ланка зеленого конвеєру, яка чи подовжує його після озимих капустяних, чи починає. Тому, навіть за наведених обставин йогокраще висівати в суміші з викою. Рекомендовані сорти – Утро, Кормове 51.

Оптимальне рішення – використання тритикале. Ця культура – кращий компонент для змішаного посіву з озимою викою на корм. Високі облистяність, поживність та врожайність зеленої маси, протяжний – до 15 – 20 днів період використання зумовлюють необхідність його широкого впровадження в виробництво. В зеленому конвеєрі воно заповнює проміжок між збиранням озимого жита та першого укосу люцерни. Тим самим виключається поширене на виробництві вимушене використання жита в пізніх, не ефективних з кормової точки зору фазах, а люцерни – в агрономічно шкідливих – занадто ранніх. Посів в суміші з викою забезпечить зелений конвеєр до кінця травня, що дає змогу відвести частину посівів люцерни для заготівлі зимових видів кормів. 

Є всі підстави запровадити такі посіви і в сировинному конвеєрі для виготовлення сіна, сінажу, раннього силосу. Так, в дослідах ОДАУ врожай їх зеленої маси сягав 397 та збір сіна – 96 ц/га. За таких же умов чистий посів тритикале мав вдвічі менше показники, а забезпеченість к. од. перетравним протеїном складала 82 г проти 125 г у сумісного посіву.Яких ще необхідно бажати резервів для збільшення виробництва кормів?

За умов півдня України рекомендовані сорти - Амфидиплоїд 44, Амфидиплоїд 51 та одеської селекції – Простор і Ураган.

Вико – пшеничні суміші виправдані в якості доповнення до вико – тритикалевих. За врожайністю вони дещо поступаються останнім, проте через кращу біологічну сумісність з пшеницею, можуть бути ефективними при використанні сортів вики з помірною висотою стебла та в насінництві. 

ДОБРИВА 

При визначенні доз добрив враховують, що більша частина вегетаційного періоду вико – злакових сумішок проходить восени і рано навесні, коли внаслідок послаблення мікробіологічних процесів, складається несприятливий режим живлення. Тому за умов півдня, експериментально обґрунтована доцільність застосування 40 – 45 кг/га д. р. фосфорно – калійних добрив, які вносять під основний обробіток (за винятком Р10 при сівбі). Помірні дози азоту - N30 – 35 - в ранньовесняне підживлення. Азотні добрива, окрім підвищення рівня та протеїнової поживності врожаю, на 5 – 7 днів прискорюють строк збирання. За нестачі добрив обов’язкове внесення по 10 – 15 кг/га д. р. NРК одночасно з сівбою. 

Не слід заощаджувати на внесенні добрив під кормові – вони здатні забезпечити кращу за інші культури їх окупність додатковим врожаєм. 

ПОПЕРЕДНИКИ ТА МІСЦЕ В СІВОЗМІНІ

Вико – злакові сумішки краще розміщувати після попередників, які рано звільняють поле і дозволяють своєчасно провести сівбу. Це ранні ярі та озимі зернові культури, кукурудза на силос та зелений корм, багаторічні трави з першого укосу. В свою чергу, завдяки ранньому збиранню та посиленій азотфіксуючій здатності вони - кращі парозаймаючі культури. За умов зрошення чи достатнього зволоження можуть ефективно використовуватися як проміжні з післяукісною сівбою кукурудзи на силос, а скоростиглих гібридів і на зерно.

 

ОСНОВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ

Проводиться по системі його підготовки під озимі на зерно. Головне – це надати верхньому шару ґрунту дрібногрудучкового стану, створити щільне зволожене посівне ложе, знищити падалицю та бур’яни. За посушливих умов після кукурудзи на зелений корм і силос, однорічних на корм кращим є мілкий обробіток дисковими знаряддями на глибину 10 – 12 см. Дискові лущильники та борони не в змозі створити вирівняне посівне ложе для насіння, тому безпосередньо за ними треба провести культивацію важкими культиваторами типу КРГ – 3,6; КПЕ – 3,8 чи КПП 2,2 на глибину до 10 см. Післябагаторічних трав поле обробляють важкими дисковими боронами або лущильниками, а через 2 – 3 дні – ОПТ-3-5 на глибину 12 – 15 см з послідуючим боронуванням голчастою бороною. До сівби поле утримують по типу напівпару. Розміщення вико – злакових сумішок по стерньовим попередникам – реальна виробнича ситуація, хоча і не бажана. Зменшити негативний вплив відомих чинників можна обробітком ґрунту. Для цього попередник збирають на низькому зрізі з одночасним видаленням соломи з поля. На другий день вносять добрива, проводять лущення в двох напрямках і відразу орють плугами з передплужниками на глибину 16 – 18 см. В залежності від стану оранки агрегат комплектують зубовими боронами чи котками. В подальшому, до сівби, поле обробляють по типу напівпару. Головні умови успіху – це не гаяти час після збирання попередньої культури, кваліфіковано маневрувати типами ґрунтообробної техніки, зробити все можливе не очікуючи опадів.

 

СОРТИ ТА СІВБА

В Реєстр сортів України для зони Степу на 2001 рік занесені слідуючи сорти озимої вики:Ворошиловградська, Вусата, Дніпровська, Лвів’янка, Паннонська, Полтавська 25, Полтавська 77, Українка, Чорноморська, Ювілейна.

За умов Одеської області високою врожайністю кормової маси та насіння відрізняються сорти:

Чорноморська – занесений до Реєстру з 1980 року. Відноситься до виду паннонська, дворучка. Посухостійка, скоростигла (вегетаційний період 268 – 286 днів), стійка до вилягання, висипання бобів та насіння. Має високу облистяність (40 – 50%) навіть за фази масового цвітіння. Відрізняється високою врожайністю насіння, до 12 – 15 ц/га в чистому посіві, коефіцієнт розмноження при масі 1000 насінин 35 – 40 г складає 1:10. 

Українка – занесений до Реєстру сортів України з 2000 року. Відноситься до виду мохната, дворучка. Відрізняється високою зимостійкістю, холодостійкістю і посухостійкістю. Висота стебла – 150 - 170 см. Високоврожайна. В суміші з тритикале урожай зеленої маси складав 420 – 450, а з озимою пшеницею 370 – 385 ц/га. По врожаю насіння знаходиться на рівні сорту – стандарту Чорноморська, але значно переважає всі сорти, які вивчалися на сортодільницях Одеської області. Маса 1000 насіння – 35 – 36 г. 

Підготовка насіння – передбачає заходи по зменшенню періоду післязбирального дозрівання свіжезібраного насіння. Його витримують за умов змінних температур – 6 – 8 днів – в прохолодному приміщенні, 5 – 6 днів – на сонці. В північних зонах, або при висіванні насіння, яке вирощувалось за даних умов, краще використовувати насіннєвий матеріал попереднього року врожаю. За два тижня до сівби насіння протруюють та обробляють молібденово – кислим амонієм (25 – 50 г на 1 ц насіння), в день сівби обробляють нітрагіном. 

Строки сівби – вважається, що для надбання високої зимостійкості озима вика потребує 50 – 60 днів осінньої вегетації, що дещо більше, ніж у злаків. Тому рекомендувалося сіяти в різний час – спочатку, в третій декаді серпня - вику, а через дві неділі по її сходах засівати злаковий компонент. Проте за посушливих умов така технологія мало прийнятна і, як свідчить багаторічний досвід, не виправдана. При сівбі в строки, які оптимальні для озимих колосових, не було жодного випадку загибелі вики від несприятливих умов зимівлі. Роздільну сівбу доцільно запровадити лише за умов доброго зволоження та в суміші з озимим житом, яке значно пригнічує вику за ранньої сівби.

Норма висівання – залежить від зони вирощування та складу травосуміші. За всіх умов, нестача злаку зменшить стійкість посіву до вилягання, його надлишок – погіршить поживність кормової маси. З другого боку, із збільшенням частки злаку у суміші поступово зменшується стійкість вики до несприятливих умов зимівлі. До того ж, на зимостійкість вики впливає вид злакового компоненту: чим вище енергія його кущіння та розвиненість біомаси, тим нижче зимостійкість вики. В цілому оптимальне співвідношення кількісної норми висівання вики до злакового компоненту - 1,0 : 1,2 - 1,5 і за посушливих умов степу відповідно складає 2,0 – 2,5 та 2,5 - 3,0 млн. схожого насіння на 1 га. Орієнтовно – 60 – 80 кг/га озимої вики, 80 – 100 кг/га – озимої пшениці чи 140 - 160 кг/га тритикале. 

Глибина загортання насіння - за доброго зволоження посівного шару – 4 – 6 см, нестачі вологи – до 8 см. 

Сіяти краще сівалками СЗТ – 3,6 (вика з насіннєвої секції), а за їх відсутності роздільно одночасно сівалками СЗ – 3,6. Сівба суміші насіння не дає бажаної рівномірності його розміщення. 

Безпосередньо за сівбою грунт необхідно прикатати.

Догляд складається з ранньовесняного підживлення та за умов ущільнення і запливання ґрунту – в його рихленні голчастими боронами (БІГ-3).

Насіннєві посіви потребують добору середньорослих, стійких до вилягання сортів пшениці чи тритикале, зменшення на 20 – 25% норм висівання та системи захисту від шкідників. 

Саме нестача насіння озимої вики та інертність виробників щодо його вирощування стримує широке використання культури в системі виробництва кормів.

 

Одеський державний аграрний університет

Кафедра рослинництва

Фесенко І.В. канд. с-г наук, доц. каф рослинництва

Щербаков В.Я. доктор с-г наук, професор

Источник http://govuadocs.com.ua/