Використання органічних технологій в землеробсті ведуть до підвищення природної біологічної активності у ґрунті та відновлення балансу натуральних поживних речовин. За умов ведення органічного господарства підсилюються відновлювальні властивості, нормалізується робота живих організмів, відбувається відновлення гумусу, і як результат – збільшення урожайності сільськогосподарських культур та підвищення якості зерна.

Основні методи досягнення високої якості органічних зернових в умовах ведення сільського господарства в Україні:

• Біологічний ( удобрення, ЗЗР)

• Механічний

До біологічного методу входить : накопичення гумусу, система удобрення – шляхом застосування органічних добрив, система боротьби з бур’янами, шкідниками та хворобами

Гумус має важливе значення для родючості ґрунту. Він є резервом поживних речовин, які звільняються в процесі мінералізації. Надзвичайно цінна властивість гумусу затримувати вологу в орному шарі ґрунту, що має особливе значення в зоні недостатнього зволоження. Безперервне надходження органічних решток та їх мікробіологічна трансформація – необхідні умови гумусоутворення.

У виробництві часто недооцінюється роль ґрунтової мікрофлори, діяльністю якої здебільшого і визначається винятково багатогранна роль гумусу в родючості ґрунту.

Великий вплив на баланс гумусу в зрошуваних ґрунтах мають такі антропогенні фактори, як дотримання оптимальних поливних режимів, внесення органічних добрив, посів бобових культур.

Найбільш широко і продуктивно органічні технології застосовуються у комплексі з правильно вивіреними механічними методами обробітку ґрунту. Що у комплексі з органічними добривами та науково обґрунтованими сівозмінами призводить до отримання не тільки високих, але і якісних врожаїв зернових культур.

Якість зерна зернових культур залежить безпосередньо від механічного обробітку ґрунту, системи удобрення та захисту від шкідників та хвороб.

Ґрунти України відрізняються високим рівнем родючості та містять в собі азот, фосфор, калій та ряд інших мікроелементів, які суттєво впливають на якість зерна.

Внесення пожнивних решток та використання зелених добрив (сидератів) частково забезпечують нестачу поживних речовин у ґрунті.

Сидерати – переважно бобові рослини ( люпин, серадела, озима вика) та сумішки озимих зі злаковими культурами. Однак, азот накопичується лише при вирощувані бобів. При хорошому врожаї сидератів в ґрунт вноситься 3,5-4,5 кг вологої органічної маси на квадратний метр. Так зелена маса люпину містить в середньому 0,45% азоту, 0,10% фосфору, 0,17% калію та 0,47 % кальцію .

Від глибини заробки зеленої маси залежить швидкість її розкладення. Крім того, важливу роль відіграє азотфіксація – накопичення азоту за допомогою бульбочкових бактерій, які розвиваються лише у бобових .

Сидерати у процесі розкладання у ґрунті перетворюють важкодоступний калій у доступну форму. Бобові культури у процесі вегетації завдяки кореневій системі підтягують калій з низ лежачих горизонтів ґрунту до орного шару. Калій, подібно до інших біофільних елементів, іммобілізується в живі структури (наприклад тіла ґрунтових організмів, біомасу рослин) саме вони забезпечують постійний процес накопичення легкодоступних поживних речовин. Сприяння накопиченню кальцію у ґрунті впливає на збільшення клітковини у озимої пшениці та білку у інших зернових.

Якщо запаси азоту на землі практично безмежні, то рудні середовища фосфору надто помірні. Коефіцієнт використання фосфору сільськогосподарськими рослинами не перевищує 25%, переважна кількість його фіксується ґрунтом, перетворюючись у важкодоступні для рослин форми.

Фосфор – один з основних елементів, необхідних для росту і розвитку рослин. Він бере участь в обміні білків, жирів, вуглеводів та інших і тому є необхідним компонентом кожної живої клітини.

До ґрунту сполуки фосфору надходять разом із рослинними та тваринними рештками (а також мінеральними добривами в неорганічному виробництві). У рослин цей елемент перебуває у формі органічних сполук (фітин, фосфоліпіди, нуклеїнових кислот).

При розкладанні мікроорганізмами органічних речовин, проходить фіксація певної кількості фосфору, що міститься в цих речовинах. Багато мікроорганізмів можуть перетворювати нерозчинні сполуки фосфорної кислоти у розчинний стан. До них належать бактерії, гриби та інші групи мікроорганізмів.

Впровадження науково-обґрунтованої структури посівних площ і сівозмін, застосування усіх ресурсів органічних добрив, таких як гній, нетоварна частка врожаю (солома зернових і зернобобових, подрібнені стебла соняшнику, кукурудзи, сорго), впливають на родючість ґрунту та забезпечують отримання врожаю в умовах органічного землеробства на рівні від 2,5 тон/га. Тому, при збиранні зернових культур, солому необхідно залишати на полі для її утилізації як органічного добрива.

Мал. 1. Залишок соломи на полі при збиранні зернових

Крім того, необхідно застосовувати всі методи боротьби з засміченням полів від бур’янів, які негативно впливають на якість зернових та на їх урожайність.

Покривні культури вирощують в періоди, коли на полі відсутні основні культури з метою пригнічення пророщування та росту бур’янів шляхом конкуренції за ресурси. Використання живого мульчування (посів конюшини білої повзучої) призводить до заглушування більшості видів бур’янів та нормального росту і розвитку культурних рослин.

Бур’яни завдають суттєвої шкоди, сприяють поширенню хвороб і шкідників , погіршують якість продукції і ускладнюють роботу машин і знарядь. Запобіжні заходи боротьби з бур’янами можна поділити на три групи:

• Запобігання занесення на поля і поширенню насінних і вегетативних органів бур’янів: очищення насіннєвого матеріалу, правильна підготовка, зберігання і використання органічних добрив.

• Створення оптимальних умов для росту і розвитку культурних рослин, а також для збирання їх урожаю, дотримання сівозмін, раціональний обробіток ґрунту, доцільні поливні норми, дотримання рекомендованих норм висіву насіння, строків і способів посіву та збирання урожаю.

• Дотримання зовнішнього і внутрішнього карантину.

Спосіб обробітку ґрунту є основою, на якій створюється відповідний засіб для його механізації.

Найбільш поширені способи обробітку ґрунту в Україні полицевий з обертанням скиби і безполицевий.

Основні переваги оранки є очищення поверхні поля від післяжнивних решток, заробка в ґрунт гною та бур’янів, значне зменшення щільності орного шару та збільшення його порізненості.

Недоліками оранки є зниження ерозійної стійкості поля, утворення ущільненої підошви, значні витрати продуктивної вологи в теплий період року.

Мінімалізація механічної обробки ґрунту, відома як технологія no-till, широко використовується в умовах органічного землеробства, але позитивний результат може дати лише за умови повного відновлення природного балансу ґрунту.

Способи обробітку ґрунту позначаються на чисельності агрономічно цінної мікрофлори. Так, амоніфікаторів, які є однією з фізіологічних груп мікроорганізмів, що мінералізують органічну речовину ґрунту. Як показали досліди, найбільше мікрофлори розвинуто в орному шарі 0-10 см при плоскорізному обробітку ґрунту.

Крім того, механічний обробіток ґрунту є одним з важливих засобів боротьби з бур’янами та шкідниками в умовах органічного землеробства.

В Україні здійснюється два види переходу на органічне землеробство:

1. Свідомий – вирощування якісної, екологічно-чистої продукції з дотриманням принципів та методів органічного землеробства.

2. Вимушений – стихійний перехід на біологічне землеробство з недотриманням основних його принципів. За таких умов виснажується ґрунт погіршуються фізико-хімічні властивості, зменшується продуктивність агро екосистеми і погіршується якість продукції.

Геннадій Тищенко
Експерт з органічного землеробства, агроном

Источник http://biodinamika.com.ua