Технологія вирощування малини.

Підготовку ґрунту під насадження малини проводять у паровому полі наприкінці літа. Вона полягає в оранці на глибину 22-30 см(залежно від типу ґрунту), внесенні 50-60 т/га гною і по 60-80 кг/га д. р. фосфорних та калійних добрив.

Для збагачення на органічні речовини бідних піщаних ґрунтів Полісся при відсутності гною по чорному пару навесні сіють люпин, горох, вику та інші культури на зелене добриво. Заорюють сидерати не пізніше як за 2 місяці до садіння малини. Дуже кислі ґрунти вапнують. На кислих опідзолених і підзолистих ґрунтах Полісся, легких за механічним складом, вапно вносять з розрахунку 0,5 норми, а на важчих глинистих і суглинкових - 0,75 норми за гідролітичною кислотністю, що в середньому становить 2-4 т/га. Солонцюваті ґрунти, що мають лужну реакцію, перед садінням малини гіпсують. Норма гіпсу у середньому становить 2-3 т/га.

При традиційній (рядковій) технології вирощування кущі висаджують в першій половині жовтня за схемою 2,0-3,0 х 0,3-0,4 м. Протягом перших двох років навесні стебла малини зрізують на висоті 15-20 см, тим самим створюючи умови для формування смуги рослин шириною 30-40 см.

Догляд за плодоносними насадженнями полягає у боротьбі з бур'янами, обприскуванні рослин проти хвороб і шкідників, підтриманні вологості ґрунту у межах 70-100 % НВ, щорічному весняному внесенні 60-90 кг/га д.р. азоту та осінньому - 60-120 кг/га д.р. фосфору і калію у вигляді мінеральних добрив. Стебла малини, які відплодоносили, після збирання зрізують, виносять за межі ділянки і спалюють. Термін використання насаджень - 8-10 років. Ця технологія розрахована, в першу чергу на великі за площею насадження, але може бути використана на невеликих присадибних і фермерських ділянках.

При шпалерному вирощуванні малини у 1-2 рік після садіння в рядку через 8-10 м ставлять стовпи (залізобетоні, металеві) і натягують дріт на висоті 150-160 см. Навесні до нього прив'язують 1-річні стебла на відстані 5-7 см один від одного. Вирощування малини на шпалерні сприяє кращому освітленню листків та їх асиміляційній діяльності, зменшенню ураження рослин хворобами та шкідниками, покращенню врожайності, якості та товарності ягід.

Технологія потребує певних витрат на встановлення шпалери і підв'язування стебел, які повною мірою компенсуються додатковим прибутком. Як і попередня технологія, вона може бути використана у всіх типах господарств.

Біологічною особливістю малини ремонтантних сортів є здатність формувати на пагонах у рік їх росту генеративні бруньки і до настання морозів давати врожай. Величина його визначається тією кількістю ягід, які достигають до холодів і залежить, насамперед, від ранньо- і дружно стиглості сорту та строків перших осінніх приморозків. Осіннє чи ранньо весняне видалення надземної частини, яка є місцем зимівлі шкідників і хвороб, а також асинхронність фаз розвитку останніх з фенологічними фазами малини дозволяють не проводити обприскування рослин пестицидами і отримувати екологічну чисту продукцію. Недостиглі генеративні органи (пуп'янки, квіти, зав'язі) можна збирати для сушіння та використовувати як добавку до лікарських зборів.

Технологія вирощування ремонтантної малини з метою отримання тільки осіннього врожаю значно скорочує кількість агрозаходів з догляду, зокрема, нормування пагонів, 2-3-х обприскувань проти хвороб і шкідників, встановлення шпалери та підв'язування до неї рослин.

Технологія з перервним циклом плодоношення

Вже більше двадцяти років у Росії практикують інтенсивну технологію з перервним циклом плодоношення, яка дає можливість одержувати високі врожаї малини при зменшенні витрат людської праці.

Розроблена технологія Науково-дослідним зональним інститутом садівництва Нечорноземної зони (м. Москва) та Новосибірською плодово-ягідною дослідною станцією. Попередні вивчення цієї технології свідчать про можливість її застосування в умовах України, в тому числі на Поліссі. Суть цієї технології полягає в тому, що плантація плодоносить через рік, а в проміжні роки рослини готують до плодоношення.

Щоб в господарстві не було перерви в отриманні ягід по роках, створюють рівнозначні насадження з тією різницею, що в один рік на перших достигає врожай, а на других - відростають пагони.

Підготовка ділянки, посадка рослин, догляд за ними до вступу у товарне плодоношення не відрізняються від традиційної технології. Необхідною умовою нової технології є використання якісного здорового садивного матеріалу кращих районованих сортів і щільне розміщення рослин в рядках.          Черговість використання плантації може бути такою: в перші два роки після посадки насадження вважають неексплуатаційними, а потім протягом семи-девяти років (по черзі через рік) її то готують до плодоношення, то збирають врожай.

Весняні роботи на плантації проводяться залежно від способу культивування насаджень з застосуванням шпалери чи без неї. В обох випадках на початку вегетації видаляють погано розвинені пагони, залишаючи на 1 погонний метр 12-15 шт смугою 30-50 см. Верхівки пагонів вкорочують до висоти 1,6-1,8 м. Для боротьби з шкідниками і хворобами проводять два-три обприскування: по сплячих бруньках 5-7 % - ною сечовиною і одно-два - до початку цвітіння, сумішшю отрутохімікатів - 0,3 % - хлорокису міді з 0,3 % - карбофосом або кельтаном чи їх замінниками.

Молоді кореневі паростки і пагони заміщення висотою 5-15 см обприскують декілька разів фізіологічно активними речовинами. Кращі результати одержують при використанні КАНУ - 0,1 %, реглону - 3-5 кг на 1 га при витраті 100 мл розчину на 1 кв. м або 1000 лна 1 га. Ці обприскування знищують або затримують ріст молодих пагонів, не пошкоджуючи плодоносні. Цими обприскуваннями певною мірою знищуються й бур'яни.

Такі обприскування призводять до загибелі або пригнічення росту молодих пагонів, що сприяє кращому росту плодоносних. В результаті поліпшення освітлення врожай збільшується, ягоди достигають дружніше, їх легше збирати. При збиранні врожаю машиною плоди легко відокремлюються від гілок, їх краще вловити. Крім того, знищення молодих пагонів сприяє зменшенню виносу з ґрунту елементів живлення.

Ґрунт в міжряддях утримують у розпушеному і чистому від бур'янів стані, завдяки проведенню як неглибоких культивацій так і дискувань. Після збирання врожаю всі пагони, що відплодоносили та цьогорічні, скошують косаркою і вивозять з поля. Плантацію удобрюють мінеральними добривами і проводять розпушування ґрунту в рядках, а при відсутності шпалери - впоперек рядків.

В наступному році рано весною тракторним агрегатом розкидають мінеральні добрива. Заробляють їх в ґрунт бороною, закриваючи одночасно вологу. Коли основна маса пагонів малини досягне висоти 5 см, їх проріджують шляхом повторного боронування ґрунту. Щорічно в насадженнях проводять механічний обробіток ґрунту в міжряддях. По мірі необхідності проводять обприскування пестицидами проти шкідників і хвороб. При висоті пагонів 45-50 см всі менш розвинені знищують шляхом просапування, залишаючи до 25 шт. на 1 пог. м смуги.

При експлуатації насаджень малини з використанням шпалери в рік плодоношення весняні роботи починають з підв'язування пагонів до дроту вручну. При цьому використовують пристрій, який полегшує і прискорює роботу. Він прикріплює до дроту пагони групами по два-три суцільною ниткою шпагату. Ще до підв'язування пошкоджені і слабкі пагони видаляють, залишаючи тільки 12-15 шт. на 1 пог.м. смуги шириною 30-40 см.

Проріджування пагонів малини можна проводити по-іншому. Весною ґрунт в міжряддях обробляють так, щоб смуга мала ширину близько 70 см. З часом більш сильні пагони в середині смуги пригнічують менш розвинені, які з'являються пізніше. Коли пагони в середині досягнуть висоти 50-60 см, смуги звужують до 40-50 см, захоплюючи під час обробітку міжрядь додатково 10-15 см з кожного боку. При цьому частина пагонів знищується, смуги стають не широкими і не загущеними. Нова технологія вирощування малини економічно вигідна. Вона дозволяє на значних площах одержувати по 40 ц з гектара якісних плодів в перерахунку на щорічний врожай та механізувати більшість робіт по догляду за насадженнями.