Технологія вирощування квасолі

 

Бобові культури мають також велике агротехнічне значення. Вони збагачують ґрунт на азот завдяки бульбочковим бактеріям, які зв'язують азот повітря у доступну для рослин форму (до 10 г/м.кв.). Найбільші площі серед бобових культур займають горох і квасоля.

Як правило, бобові культури розміщують на добре освітлених грядках після будь-яких попередників. Непридатними для них є лише кислі і важкі ґрунти з близьким заляганням ґрунтових вод. Під холодостійкі бобові культури (горох, біб) ґрунт добре готують восени, оскільки їх висівають дуже рано вслід за боронуванням або розпушуванням ґрунту граблями.

Під бобові культури вносять здебільшого фосфорно-калійні добрива (30-40 г суперфосфату і 20-25 г сірчанокислого калію на 1 м.кв.). Вносити органічні і азотні добрива під бобові культури недоцільно, оскільки це пригнічує ріст і розвиток рослин. Лише на недостатньо удобрених ділянках, особливо з підвищеною кислотністю, під зяблеву оранку (перекопування) вносять 100-200 г/м.кв. розмеленого вапна (можна і під попередник), 2-3 кг перегною, а з мінеральних - по 5-10 г аміачної селітри, 60-80 г фосфоритного борошна і 20-30 г калійної солі на 1 м.кв.. Внесення на таких ґрунтах невеликих доз азотних добрив значно посилює ріст рослин у початкових фазах, коли їхня потреба в цьому елементі ще не задовольняється за рахунок фіксації азоту бульбочковими бактеріями. Для посилення розвитку бульбочкових бактерій на кореневій системі бобових культур восени або перед сівбою на грядку вносять по 2-3 кг/м.кв. ґрунту з тих ділянок, на яких вони росли у попередньому році. Перед висіванням насіння бобових культур доцільно обробляти бактеріальними препаратами (нітрагін, азотобактерин) з розрахунку 5 г на 1 кг.

Рано навесні, як тільки можна вийти на город, під горох і біб вносять мінеральні добрива (якщо їх не застосовували восени), розпушують верхній шар ґрунту і сіють. Ґрунт під квасолю підтримують до сівби у чистому від бур'янів і розпушеному стані. Якщо попередником квасолі були проміжні зеленні культури, то ґрунт готують так само, як під помідор після цих культур.

За будовою бобів сорти квасолі поділяють на лущильні, напівцукрові і цукрові (спаржеві). У лущильних сортів боби мають пергаментні плівки. Такі сорти використовують для одержання насіння у восковій і біологічній стиглості. У напівцукрових сортів боби на початку утворення мають слабко розвинені пергаментні луски, які пізніше стають міцними і твердими. На лопатку збирають тільки молоді боби, коли зерно досягне розміру пшеничного зерна. У більш пізній період їх збирають у восковій або біологічній стиглості на зерно. У цукрових сортів квасолі пергаментних лусок немає. Використовують їх для споживання у фазі технічної стиглості.

За будовою стебла квасолю поділяють на кущову, напівкущову, напіввитку і витку. Для вирощування витких сортів встановлюють підпори або шпалеру.

Квасоля має високі харчові і дієтичні якості, білок її містить усі незамінні амінокислоти. У кулінарії її використовують у вареному і консервованому вигляді. Боби консервують і заморожують.

Насіння квасолі висівають тоді, коли ґрунт на глибині 10 см прогріється до 10-12°С і мине загроза весняних приморозків. У південних районах України і Закарпатті - це третя декада квітня, в Лісостепу і на Поліссі - кінець квітня - перша половина травня. У разі використання плівкового покриття висівати насіння можна на 5-10 днів раніше. Щоб подовжити період споживання цукрових сортів квасолі, її доцільно висівати у 2-3 строки з інтервалом 15-20 днів. Останній строк сівби - третя декада червня. Для останнього строку сівби слід використовувати ранньостиглі сорти.

Насіння кущових і напівкущових сортів квасолі висівають широкорядним способом з шириною міжрядь 30-45 см або стрічковим - за схемою 50+20; 50+20+20+20 см. У рядку насіння висівають на відстані 5-10 см. Напіввиткі сорти квасолі висівають переважно три- і чотиристрічковим способами. Ширина міжрядь 50-60 см, відстань між рядками в стрічці 20 см. У рядку насіння розміщують на відстані 8-12 см. Норма висіву залежить від маси насіння і способу сівби. У середньому вона становить від 20 до 60 г/м.кв.. Глибина загортання насіння 4-8 см залежно від маси насіння.

Після з'явлення сходів міжряддя розпушують на 4-6 см. Подальший догляд за рослинами полягає в 2-3 разовому розпушуванні міжрядь, виполюванні бур'янів у рядках, боротьбі з шкідниками і хворобами. Слід зазначити, що розпушувати ґрунт у міжряддях квасолі глибоко не можна, оскільки коренева система її розміщується у верхньому його шарі. В разі її пошкодження продуктивність рослин знижується. Рослини висотою 15-20 см підгортають. Це запобігає їх виляганню у період вегетації. У південних районах України квасолю поливають 2-4, у Лісостепу - 1-2 рази залежно від погодних умов року. Поливна норма води в першій половині вегетації становить 20-30, а в другій - 30-40 л/м.кв.

Виткі сорти квасолі вирощують на грядках з шириною міжрядь 70-80 см, а в рядку насіння висівають на відстані 40-50 см (по 3-4 насінини) і ведуть колову культуру. При з'явленні сходів ґрунт навколо гнізд розпушують, що сприяє посиленню газообміну в ґрунті. Кілки заготовляють довжиною 250-300 см. Коли рослини досягнуть висоти 15-20 см, у ґрунт між двома гніздами забивають кілки на глибину 50-60 см. У разі меншого їх заглиблення в ґрунт у другій половині вегетації вітри можуть повалити квасолю. Виткі стебла квасолі спочатку спрямовують до кілків, а за потребою ще й злегка прив'язують до них. При цьому слід мати на увазі, що стебло квасолі в'ється проти годинникової стрілки.

Овочівники-любителі використовують квасолю для ущільнення інших культур. Насіння її висівають у насадженнях картоплі, капусти, посівах буряка столового, моркви, цибулі, огірка тощо. Коренева система квасолі, що розміщується у верхньому шарі ґрунту, збагачує його на азот. Квасолю також використовують для обсаджування грядок інших овочевих культур і городів. Як ущільнювач її висівають гніздовим способом на відстані гніздо від гнізда 100-200 см. При обсаджуванні грядок, городів гнізда квасолі розміщують одне від одного на відстані 40-70 см. Висівати її доцільно в рядках, щоб рослини її не утруднювали догляд за основною культурою. У кожне гніздо висівають по 3-4 насінини.

Збирають боби квасолі на лопатку в технічній стиглості через 12-18 днів після цвітіння. Боби мають характерне для сорту забарвлення, стають соковитими, крихкими, а насіння в них досягає розміру пшеничного зерна. Збирають їх систематично, через кожні 2-6 днів (залежно від погодних умов року), краще в ранкові години, коли боби мають підвищену соковитість і більшу крихкість. Запізнення із збиранням призводить до втрати соковитості, утворення грубих волокон і зниження якості продукції, особливо напівцукрових сортів. Зібрані боби зберігають у холодильниках за температури 0-1°С не довше однієї доби.

Для використання свіжим зерно квасолі збирають у восковій стиглості. Воно має бути добре виповненим, а шкірка його легко розрізуватись нігтем. Відразу після збирання зерно з бобів вилущують і використовують за призначенням.

На зерно квасолю збирають у біологічній стиглості, коли луски бобів стають м'якими і тонкими. Запізнюватись із збиранням врожаю не можна, оскільки пересохлі боби розтріскуються і насіння з них висипається. Збирати квасолю краще в ранкові години (боби зволожені і не розтріскуються). Рослини виривають з ґрунту, в'яжуть у невеликі снопи і розставляють під навісом для дозрівання. Якщо в цей період тепла і суха погода, снопи для дозрівання можна розставляти і на городі, підстеливши під них поліетиленову плівку або інший матеріал (під час дозрівання боби розтріскуються і насіння висипається). Після дозрівання (5-20 днів залежно від погоди) квасолю обмолочують і очищають.

На зберігання зерно квасолі закладають у сухі приміщення. Температура зберігання 5-10°С, відносна вологість 50 - 60%. Підвищення температури до 15-20°С сприяє розвитку личинок квасолевого зерноїда, що могли бути закладеними на початку дозрівання бобів.