Технологія вирощування часнику.

Який часник ми вирощуємо? Весь вирощуваний в Україні часник поділяють на два підвиди: стрілкуючий – викидає квіткову стрілку, що закінчується суцвіттям з повітряними цибулинками, якими можна розмножувати часник, і нестрілкуючий – стрілок і суцвіть не утворює.

Стрілкуючий часник добре зимує у відкритому ґрунті, його висаджують восени під зиму й називають озимим. Основна частина нестрілкуючого часнику (75–85%) доволі чутлива до понижених температур і погано зимує за осіннього садіння. Такий часник висаджують тільки навесні і називають ярим. Цю узагальнюючу назву переносять на весь нестрілкуючий часник, хоча тут є і стійкі до пониження температур форми, які вирощують в озимій культурі.

Озимі часники більш скоростиглі і врожайні, але відзначаються поганою лежкістю при зберіганні. Це часники осіннього і раннєзимового використання, найбільш придатні для консервної промисловості. Ярі часники менш урожайні, формують найчастіше дрібнішу цибулину, але відзначаються високою лежкістю (часто до нового врожаю).

Умови для нормального розвитку. Часник належить до холодостійких овочевих культур. Його корені починають відростати за температури нижче 1°С, оптимальна температура становить 8...12°С. Добре вкорінені зубки озимого часнику витримують зниження температури в зоні денця до мінус 4...10°С. При зниженні температури до мінус 12...14°С можуть спостерігатись значні випадання. Ріст надземної частини рослин часнику починається за температури 5...10°С. Зелені рослини витримують короткочасні заморозки до мінус 5...7°С.

Ґрунти і площі під часник. Високі врожаї часнику можна одержати лише на структурних, багатих на органічну речовину середньо- і легкосуглинкових і старанно окультурених супіщаних ґрунтах, які добре провітрюються і мають здатність утримувати воду, з близькою до нейтральної реакцією ґрунтового розчину. Оптимальне значення рН має становити 6,6–6,8, за нижчих показників площу під часник слід вапнувати. Під посадки часнику треба відводити ділянки, захищені від пануючих, а також північних і північно-східних холодних вітрів. Не можна садити часник на понижених ділянках рельєфу, де він вимокає і випріває, і на ділянках, що піддаються вітровій ерозії, де він вимерзає і випріває.

Вибір попередника. При виборі попередника слід передусім звернути увагу на можливість його ураження шкідниками й хворобами, які можуть передаватись часнику. Згідно з результатами багатьох досліджень, найкращими і найздоровішими попередниками для часнику слід вважати зернові культури, особливо озиму пшеницю, але виключаються овес і ячмінь. Дуже добрий попередник – чорний пар. Добрі попередники – озимі на зелений корм, трави, зокрема, конюшина, а також люцерна. Годиться й кукурудза на силос, але після неї ґрунт треба дуже старанно обробити. Допустимими попередниками можна вважати огірки, кабачки, патисони.

Обробіток ґрунту й удобрення. Обробіток ґрунту під часник слід починати одразу після зняття попередника дворазовим лущенням: спочатку – на глибину 6–8 см, а після відростання бур’янів — на 10–12 см, у двох напрямках. Після того, як бур’яни відростуть, площу треба зорати на глибину орного шару з одночасним боронуванням. Для озимого часнику дуже важливо, щоб поле було виоране не пізніше ніж за 1–1,5 місяця до садіння. За пізнішої оранки при осіданні ґрунту обриваються корінці, а це спричиняє зниження врожаю на 15–20%.

Безпосередньо перед садінням слід провести культивацію на глибину 8–10 см з боронуванням і коткуванням для вирівнювання і легкого ущільнення ґрунту. Для ярого часнику дуже важливо провести зяблеву оранку у ті самі терміни, що й для озимого, щоб очистити поле від бур’янів і підготувати його для якомога більш ранньої весняної посадки — провести закриття вологи і передпосадкову культивацію на глибину садіння.

Найкраще добриво під часник — органічне. Під оранку перед садінням озимого часнику можна вносити перегній, за потреби – напівперепрілий гній (30–60 т/га). Часник добре реагує також на спільне внесення органічних та мінеральних добрив. Причому ефект від мінеральних добрив істотно підвищується при застосуванні їх на фоні бодай мінімальної дози (15–20 т/га) органіки. Проведені у Львівському ДАУ досліди свідчать, що пересічні дози мінеральних добрив під часник в умовах західного регіону України можуть становити N90–120Р60–90К120–150. Фосфорно-калійні добрива вносять під оранку. Азотні – під передпосадкову культивацію: N10–20 – восени, N40 – навесні; решту використовують для трьох підживлень озимого і двох – ярого часнику.

Перше підживлення озимого часнику проводять по таломерзлому ґрунту (середина – кінець березня), друге — за появи добре розвинутих сходів (перша, друга декада квітня), третє – 15–20, не пізніше 25 травня (у це підживлення, крім азоту, вносять К20-30). У друге підживлення, замість азотного добрива, дуже добре внести гноївку, розведену в 4–5 разів водою (5–6 т/га). На бідних ґрунтах органіка буде ефективною і за третього підживлення. Перше підживлення ярого часнику, яке проводять за висоти рослин 10 см(приблизно середина травня), теж можна замінити розведеною гноївкою. У друге (15–20 червня) краще внести мінеральні добрива (N20–30К20).

Підготовка садивного матеріалу. При заготівлі садивного матеріалу слід вибирати часник, який вирощувався в тому регіоні, де його будуть садити, або близько до нього (іноземні сорти мають погану здатність до адаптації і в нових умовах часто врожаю не формують). Для садіння слід вибирати здорові, без механічних ушкоджень і деформацій, достатньо вирівняні за кольором, щільні, добре вкриті сухими лусками цибулини. Рекомендується просушити їх на сонці (5–6 днів), оберігаючи від опіків.

Розділяти цибулини на зубки рекомендується безпосередньо перед садінням. Між розділенням на зубки і посадкою може пройти не більш як 4–5 днів. Значно довше можуть зберігатися зубки після їх знезараження. Слід пам’ятати, що внаслідок виключно вегетативного способу розмноження часнику в них накопичується різноманітна інфекція, кількість якої з кожним роком зростає, що спричинює поступове виродження і втрату сортових і посівних якостей навіть найкращих сортів часнику. Отже, садивний матеріал слід систематично оздоровлювати.

Найбільш простим і доступним способом оздоровлення часнику (проти нематоди і фузаріозу) можна вважати хімічне знезараження садивного матеріалу. Такими протруйниками комплексної дії було визнано Фундазол та Вінцит. Найкращим способом визнано мокре знезараження зубків у суспензіях, для Фундазолу – 3%, для Вінциту – 2·5 мг/л води при двогодинній експозиції. Особливо ефективним проти фузаріозу і нематоди виявився Фундазол. У багаторічних дослідах при застосуванні Фундазолу ураженість рослин фуразіозом і нематодою, порівняно з контрольним (варіант без обробки зубків), зменшилась у 2,5 раза, ступінь перезимівлі збільшився на 15–25%, а врожайність підвищилася на 15,3–20,0 ц/га. При застосуванні Вінциту, – відповідно, 1,8 раза, 12,0–15,0% і 10,9–15,0 ц/га.

Однак застосування Вінциту є економічно вигіднішим, оскільки препарат використовується у значно нижчій концентрації і є дешевшим. Знезараження зубків можна проводити у два терміни – за два тижні або за 1–1,5 місяця до садіння. Причому останній варіант забезпечує вищий урожайний ефект. Певною мірою таке явище можна пояснити тим, що важливою умовою одержання високого ефекту від знезараження є дуже добре висушування зубків після намочування.

Садіння часнику. Найкращим терміном садіння озимого часнику в центральних та західних районах України є перша половина жовтня, а на Півдні й Закарпатті – друга. Садити часник у першій декаді листопада, як це практикують подекуди, небезпечно, надто в роки з ранніми та холодними зимами, адже значна частина зубків, не встигнувши вкорінитися, гине.

Ярий часник слід висаджувати у третій декаді березня – на початку квітня. Запізнення навіть на кілька днів призводить до здрібнення цибулин та істотного зниження врожаю.

Найбільш популярною схемою садіння часнику в Україні є широкорядна (ширина міжрядь – 44,5 см) або стрічкова (50+20) з відстанню між рослинами 6–8 см, залежно від величини зубка. На менших площах ширина міжрядь – 30 см, на невеликих грядках її зменшують до 20 см, збільшуючи відстань між рослинами.

Догляд за полем. Одним із важливих елементів догляду за озимим часником є пізньоосіннє мульчування, яке проводять з настанням заморозків, використовуючи сухий перегній, сухий подрібнений торф, подрібнену, частково розкладену солому, тирсу, висушену траву з травників без насіння бур’янів. Товщина укриття становить 2–4 см. Не рекомендується використовувати свіжі гній, торф, солому. Осіннє мульчування затримує сніг, поліпшує перезимівлю, до певної міри регулює поживний і водний режими та запобігає утворенню кірки.

На невеликих площах рекомендують також весняне мульчування з використанням тих самих матеріалів, а також чорної плівки. При цьому досягається істотне зниження забур’яненості, а врожайність підвищується на 20–30%.

Щойно дозволить стан ґрунту, часникову площу боронують легкими боронами впоперек сівби в 1–2 сліди.

Значна частина коренів часнику розміщується на глибині 5–7 см від поверхні ґрунту. Навіть незначне їх травмування негативно впливає на розвиток рослин. Тому при появі сходів треба провести перший міжрядний обробіток на глибину 10–12 см долотоподібними лапами, а надалі – розпушувати тільки верхній шар ґрунту на глибину 2–3 см, не допускаючи утворення кірки і знищуючи молоді сходи бур’янів.

Для боротьби з бур’янами можна застосовувати гербіциди. Проти однорічних злакових та дводольних рекомендовано препарати Стомп 400 SC (2,5–4,0 л/га) або Стомп 330 ЕС (3,0–5,0 л/га). Під озимий часник їх вносять восени, одразу після садіння, або ранньої весни з початком вегетації до сходів бур’янів. Під ярий – одразу після садіння або за висоти рослин часнику 5–10 см.На озимих посадках можна також застосовувати Гоал у дозі 0,5 л/га за висоти бур’янів 5–7 см і висоти часнику 5–10 см. За потреби можна обробляти й більші бур’яни. Забороняється вносити гербіциди на ушкоджені морозом сходи. На ярих посадках Гоал вносять одразу після садіння в дозі 1 л/га або по сходах бур’янів за висоти їх 5–7 см – у дозі 0,5 л/га.

Водночас за наявності в пирію 4–6 листків рекомендується вносити Фюзілад Супер 135 ЕС (1–1,5 л/га) або Таргу Супер 5 ЕС (1–1,5 л/га). Важливим агрозаходом при вирощуванні стрілкуючого часнику, який забезпечує підвищення врожаю на 20–30% і більше, є видалення квіткової стрілки – над виходом її із несправжнього стебла і на відстані до суцвіття 7–10 см. Її не можна виривати і витягувати з рослини, проте легко виломлювати або вирізати.