Технологія вирощування огірка на шпалері

 

В останні роки круто позначився недорід огірків. Причина - помилкова борошниста роса (пероноспороз).

Відбувається це в першої - другий декадах липня через різкі добові коливання температури повітря, у результаті чого на нижній стороні листа осідає волога, що сприяє розвитку хвороби. На жаль, сортів огірка, абсолютно стійких до хвороб, немає. Тому треба маневрувати агротехнічними способами, щоб випередити строк спалаху огіркової недуги. Один з таких способів - шпалерна культура.

Суть шпалерного способу вирощування огірка в тім, що надземну частину рослин прикріплюють до решітки-штахет, опори-ґрат з рейок, стовпів, колків, стін або рамок з натягнутими в кілька рядів дротом,  або шпалерної сітки.

Вирощування огірка на вертикальних шпалерах володіє рядом переваг: поверхня ґрунту між рядками залишається не зайнятою рослинами у весь вегетаційний період; у посівах, що продуваються добре, не так помітний перепад добових температур повітря, а виходить, і менше утвориться краплинно-рідкої вологи на нижній стороні листа.

При шпалерній культурі погіршуються умови для проростання спор пероноспорозу; під час збирання плодів рослини не травмуються, причому й плоди збирати легше - не потрібно перевертати стебла й пагони. Досвід показав, що підв’язані рослини менше піддаються зараженню помилковою борошнистою росою в порівнянні зі сланкими по землі. Подовжується період плодоносіння, зростає продуктивність рослин. З 10 м³ можна одержати від 60 до 180 кг зеленців, цілком здорових і якісних.

Розглянемо шпалерний спосіб вирощування огірка в деталях. Після збирання попередньої культури помідорів, цибулі ріпчастого або картоплі раннього наприкінці серпня - початку вересня внести в ґрунт мінеральні добрива з розрахунку: сечовини - 250, суперфосфату - 300, хлористого калію - 150; а з органічних добрив - 60-80 кг гною на ту ж площу. Узимку на ділянці затримати сніг, для чого встановити щити або розкласти хмиз. Рано навесні приступити до передпосадкової обробки ґрунту: ґрунт розпушити металевими граблями на глибину 10-12 см. Зробити це в другій половині квітня.

Після розпушування ділянку розбити на клітини для установки шпалерних стовпів. Ширину міжрядь вибрати з урахуванням зручного проходу між рядами. На більших плантаціях у такому випадку мова йде про прохід техніки. Установивши шпалерні стовпи, необхідно ґрунт розрихлити. До посіву або посадки огірка між стовпами в три горизонтальних ряди натягнути оцинкований дріт діаметром 2,5-3 мм.

Самий нижній ряд дроту повинен перебувати на відстані 15-20 см від ґрунту, другий - на висоті 70-80 см від нижнього ряду й третій - на висоті шпалерних стовпів (160-170 см від ґрунту). Після натягування дроту нарізати борозни підгортальником на глибину 10 см. Насіння перед посівом калібрують в 3%-ном розчині харчової солі. Строк витримки 7-10 хв. Відібране насіння обов’язково промити чистою проточною водою. Потім його потрібно обробити в розчинах мікроелементів - сірчанокислого марганцю (0,5-1,0 г/л), борної кислоти (0,1-0,3 г/л), молібденовокислого амонію (0,2 г/л) і ін. Насіння замочують у розчині протягом 12-24 ч, потім підсушують до сипкості в природних умовах. Обробка насіння мікроелементами стимулює життєдіяльність рослин на початку росту й розвитку, підвищує стійкість їх проти хвороб.

Термін посадки готової розсади - середина травня. При безрозсадному способі вирощування дружні сходи з’являються через тиждень після посіву. Якщо розводять огірок через розсаду, то ділянку поливають по борознах або дощуванням. Витрата води - 150-200 л на 10 м2 по нарізаних борознах, при цьому треба максимально знижувати швидкість проходження води. Перезволоження ґрунту не допускають, тому що це приведе до захворювання й загнивання кореневої системи рослин. У пору плодоносіння рослин поливну норму можна збільшити.

Раніше практика показувала: найбільш ефективний спосіб поливу огірка при звичайному вирощуванні - дощування. Для цього прибігали до 5-7 вегетаційних полив.

Однак в останні роки через спалах помилкової борошнистої роси городники вирішили: будемо поливати тільки по борознах. Такий полив стримує розмноження гриба, не дає поширюватися хвороби. При поливі ж дощуванням уже на другий день після висадження розсади була відзначена масова поразка рослин помилковою борошнистою росою. Полив по борознах краще вести раз у тиждень і теж у ранкові годинники або вечером. Отже, прийоми зрошення шпалерної культури огірка вимагають зваженого підходу.

Не позбавлений інтересу й такий прийом, як полив по борознах з мульчированием ґрунту соломою, а також краплинний полив, широко використовуваний у захищеному ґрунті. Після появи в сіяних рослин двох дійсних листів, коли остаточно визначена густота стояння, а також після посадки розсади вертикально біля кожної рослини починають натягати (від нижнього дроту до верхньої) шпагат або шнур. Шпагат зручніше за все закріплювати зигзагоподібно, при цьому рослини трохи закручують, щоб вони легше обвивали вусиками опору. При вирощуванні огірка на шпалерах не забувають про підгодівлі, які проводять перед поливом або одночасно з поливом. Його ведуть по борознах; добрива, самопливом розтікаючись по дну поливних борозен, розподіляються рівномірно. Потім добрива потрібно засипати землею. Ефективна підгодівля курячим послідом, що вносять вручну на дно поливної борозни.

На загущених посадках кущ формують. Огірок вражається грибними, бактеріальними й вірусними хворобами – борошнистою росою, антракнозом, маслиновою плямистістю, бактеріозом (кутастою плямистістю), звичайною мозаїкою. Найбільш шкідлива помилкова борошниста роса (пероноспороз). Для профілактики захворювань рослини у фазі 2-3 листів обробляють одним з наступних препаратів: 90%-ным порошком, що змочується, хлорокису міді (0,4%-ний розчин) або 1%-ний бордоської рідини. 

Через 10-12 діб після обробки проти комплексу хвороб застосовують 80%-ий розчин полікарбацину. При заселенні рослин шкідниками ( кліщ павутинний, тля й ін.) застосовують 10 %-ний карбофос (7,5-9,0 мг на 1 л води). Проти борошнистої роси рослини обприскують суспензією колоїдної сірки (4-5 мг на 1 л води). У фазі плодоносіння для боротьби з пятнистостями й помилковою борошнистою росою застосовують обприскування 12%-ною бордоською рідиною, розчин витрачають по нормі 1 л на 10 м2 (препарату буде потрібно 6-8 г). Обробку повторюють через 5-7 діб.

Бордоська рідина ефективна лише в тому випадку, якщо правильно приготовлена. 1%-ну бордоську рідину готують із мідного купоросу й свіжогашеного вапна в співвідношенні 1:1 (100 м кожного препарату на 10 л води). Концентрація залежно від потреби може бути від 1 до 3. У дерев’яному посуді або ємності (тільки не в металевій) розводять 100 м мідного купоросу, вливаючи 1 л гарячої води. Коли купорос повністю розчиниться, доливають воду до 5 л. У такий же посуді (як і в першому випадку) гасять 100 м вапна невеликою кількістю води, а потім доливають її до 5 л. Отримане вапняне молоко проціджують через рідку тканину в емальоване цебро (10 л), а потім у нього повільно зливають розчин мідного купоросу, безупинно помішуючи суміш дерев’яним ціпком.

Не можна вливати розчини навпаки, тому що в цьому випадку утвориться менш стійка суспензія, що досить швидко випадає в осад, погано втримується на листах і менш ефективна. Розчин при змішуванні повинен бути холодним.

І на закінчення: незважаючи на додаткові витрати праці й засобів, шпалерна культура огірка становить інтерес і заслуговує на увагу. Вона допомагає збільшувати врожайність огіркових посадок удвічі.

 

Закон мінімуму Лібіха. Бочка Лібіха.

 

Удобрювати усі сільськогосподарські культури потрібно тільки на основі агрохімічного аналізу ґрунту. Без такого аналізу навіть агрономи з досвідом можуть визначити потребу в елементах живлення тільки в 1-му випадку з 10-ти. У решті випадків часто вносять не ті добрива, що потрібно для рослини. Тому виникають ситуації, коли якийсь елемент живлення є в надлишку і його рослина не використовує (йде перевитрата коштів на придбання такого добрива), або вноситься надто мало такого елемента живлення і бажаної прибавки врожаю немає.

У 19 столітті німецький хімік Юстус Лібіх встановив, що продуктивність культурних рослин в першу чергу залежить від поживної речовини, яка представлена у ґрунті найменш слабо. Наприклад, якщо фосфору у ґрунті лише 20% від потреби, а кальцію – 50% від норми, то обмежуючим фактором, по якому буде формуватися врожай, є фосфор. Тому його потрібно внести в першу чергу.

Суть «Бочки Лібіха» в тому, що вода (тобто врожай) при наповненні бочки починає переливатися через найменшу дошку в бочці, а довжина інших дошок вже не має значення.

Зробити аналіз ґрунту на вміст елементів живлення можна у Рівненському обласному державному проектно-технологічному центрі охорони родючості ґрунтів і якості продукції «Облдержродючість» за адресою: Рівнеська область, Рівненський район, с. Шубків, вул.. Рівненська, 3, тел. 27-35-31. Вартість одного аналізу на вміст азоту, фосфору, калію та кислотність ґрунту орієнтовно 32 грн.

 

Методика відбору зразків для аналізу

Результат аналізу ґрунту залежить від того, наскільки точно зразок відповідає представленій ділянці землі. Необхідно взяти кілька зразків у різних місцях (2-5 зразків), розташованих по території як можна більш рівномірно. Потрібно уникати об’єктів штучного походження – куп з компостом, гною, щебеню, а також канав, території біля парканів, стін. Потрібно пам’ятати, що навіть при самому точному аналізі його результат буде відповідати саме відібраному зразку. Після відбору проміжних зразків їх потрібно ретельно перемішати. Якщо зразки відбираються на різних ділянках, полях, на горбах та у долинках, то краще зробити кілька зразків для аналізу.

Щоб відібрати зразок необхідно викопати яму на глибину орного шару (22-25 см або на штик лопати). На дно ями покласти плівку чи поліетиленовий пакет і акуратно зрізати зверху до низу шар ґрунту 0,5 – 1см товщиною. Потім вийняти плівку з ями і пересипати у тару, в якій будуть змішуватись усі проміжні зразки. Ретельно вимішати зразки і відібрати 0,5-1 кг для аналізу. Якщо є така можливість, зразок бажано висушити при кімнатній температурі.