Основним завданням обробітку ґрунту весною є збереження вологи, що вимагає проведення всіх робіт в короткі терміни. Підготовка ґрунту до сівби ярих культур залежить від технології основного обробітку, погодних умов весни, стану поля і його забур’яненості. За полицевого (традиційного) та безполицевого основного обробітку ґрунту при ранньому таненні снігу закриття вологи необхідно проводити в першу чергу на полях, де будуть висіватися пізні культури.

Комплектність та використання знарядь залежить від стану поверхні ґрунту. Гребенисту ріллю потрібно обробляти культиваторами з наявністю шлейфів, що дає змогу вирівняти її поверхню. На полях, де гребенистість незначна, можна обмежитись боронуванням важкими боронами з шлейфом. На легких і структурних ґрунтах буде ефективне лише боронування зубовими боронами в 1–2 сліди. Під ранні ярі культури, на чистих від бур’янів полях, можна обмежитись однією культивацією на глибину загортання насіння.

Важливою вимогою до передпосівного обробітку під ярі культури є вирівнювання поверхні, створення дрібногрудочкуватого стану та ущільнення ґрунту. Вирівнювання поверхні поля забезпечує рівномірну глибину заробки насіння, вирівняність сходів, недопущення втрат врожаю при збиранні. З цією метою доцільним буде застосування комбінованих агрегатів, що дозволяє виключити додаткові проходи агрегатів по полю відповідно цим зменшити втрати вологи та знизити енерговитрати на 25–30%.

Грунтообробні знаряддя допосівного обробітку зябу доцільно комплектувати стрільчастими лапами з жорстким їх кріпленням. Це дає змогу якісно розпушити ґрунт в шарі загортання насіння не перемішуючи його з сухим верхнім шаром, що забезпечує в подальшому кращий контакт насінини з ґрунтом, крім того перериває капіляри, внаслідок чого зменшуються витрати вологи на фізичне випаровування, а також забезпечує краще підрізання сходів бур’янів, ніж за пружинного кріплення лап.

Для обробітку слабозабур'янених полів, на грядилях переднього ряду культиватора встановлюють стрілчасті лапи захватом 270 мм, а на грядилях заднього ряду – 330 мм. На дуже забур'янених полях застосовують тільки стрільчасті лапи захватом 330 мм. Слід мати на увазі, що використання культиваторів з пружинними лапами приводить до утворення глибоких щілин, внаслідок чого насіння при посіві наробляється на різну глибину, виправданим є їх застосування в комплексі з боронами на запирієних полях. Передпосівний обробіток необхідно проводити під кутом до оранки. Технологічне регулювання і налагодження ґрунтообробних агрегатів у поєднанні з своєчасним виконанням операцій є запорукою якісної підготовки ґрунту, зменшення енерговитрат та підвищення ресурсу робочих органів, що контактують з ґрунтом. Регулювання ґрунтообробних знарядь слід проводити на горизонтальних площадках.

Трактор, з яким агрегатується знаряддя, або агрегат повинен мати рівнозначний тиск у всіх шинах, або натяг гусениць. Начіпна система трактора для начіпних знарядь або з’єднуючий пристрій для причіпних і напівпричіпних знарядь повинні забезпечити регулювання опорних коліс, пониження знаряддя у поперечній і поздовжній площинах, щоб досягти горизонтального розміщення лез робочих органів ґрунтообробних знарядь або їх секцій рам.

Готуючись до весняно-польових робіт важливим є організація використання машинно-тракторного парку, зокрема правильне комплектування машинно-тракторних агрегатів. Тут слід дотримуватись загального правила – компонувати агрегати таким чином, щоб потужність трактора використовувалась не менше як на 90 відсотків. На практиці це досягається за рахунок використання комбінованих та широкозахватних агрегатів.

Полицевий весняний обробіток (веснооранку) недоцільно проводити під ярі культури, оскільки це призводить до втрат вологи, збільшення енерговитрат та запізнення з строками сівби.

 За наявності площ, де не проведено зяблевої оранки, перш за все необхідно дещо скоригувати розміщення ярих культур у сівозмінах. По зяблевому обробітку необхідно розмістити цукрові буряки, кукурудзу на зерно, яру пшеницю. По пересіву озимих і на полях, де проводився весняний мілкий обробіток, слід висівати ярі зернові, зернобобові і кормові культури. Такі зміни в розміщенні культур не повинні призводити до порушення основних принципів чергування культур у сівозмінах.

На проведення оранки витрачається до 40% енергетичних та 25% трудових ресурсів, тому запровадження мінімалізацію обробітку ґрунту є одним з напрямів зниження собівартості продукції рослинництва. На основі даних нашого інституту доцільно на окультурених полях застосовувати мілкий обробіток на 10-12 см, що забезпечує в порівнянні з оранкою збереження в ґрунті вологи, економію палива на 11,3 л/га та підвищення продуктивності праці в 1,5-2,0 рази.

Ефективним буде проведення безполицевого обробітку асиметричними дисковими знаряддями на глибину 10–12 см з додатковими операціями на доведення ґрунту до придатного для сівби стану або на глибину загортання насіння без його передпосівної підготовки, все залежить від попередника та стану поля.

 Технологія no-till може використовуватися за слідуючих умов:

-   вирівняність поля, яка досягається застосуванням протягом 2–3 років мінімального обробітку дисковими боронами;

-   подрібнення післяжнивних решток попередника в процесі збирання та рівномірного їх розкидання по всій площі поля;

-   внесення гербіцидів суцільної дії в осінній період для знищення бур’янів;

-         наявність спеціалізованих посівних комплексів, які мають тиск на один диск не менше 300 кг/с. Всі інші сівалки, які мають менший тиск на один диск, можуть ефективно використовуватись тільки за традиційного та мінімального основного обробітку ґрунту.

Для зменшення негативного впливу ущільнення ґрунту необхідно скорочувати кількість операцій по його обробітку, при цьому ефективним є застосування комбінованих агрегатів. Крім серійних, слід використовувати агрегати шляхом зчеплення існуючих сільськогосподарських машин, що дає змогу завантажити енергонасичені трактори типу Т-150К, К-700.