«Нигде, быть может, ни в какой другой деятельности не требуется взвешивать столько разнообразных условий успеха, нигде не требуется таких многосторонних сведений, нигде увлечение односторонней точкой, зрения не может привести к такой крупной неудаче, как в земледелии"
К.А. Тимирязев

Економічна криза, вплив якої відчули навіть такі розвинуті країни як Америка, Англія, Франція, Італія, Німеччина наполегливо вимагає розробки та впровадження ресурсозберігаючих технологій. Одним з найбільших споживачів енергоресурсів є сільськогосподарська галузь. Багаторічний досвід великих виробників сільськогосподарської продукції, таких як США, Канада, Бразилія, Аргентина та Китай показує, що відмова від плужного обробітку ґрунту й перехід на поверхневу, мінімальну і навіть нульову технологію сприяє зменшенню в 2-3 рази витрат палива та трудових ресурсів при вирощуванні зернових культур.

Наукові дослідження з вивчення енергозберігаючої технології проводилися і проводяться в Кримському інституті агропромислового виробництва починаючи з 1951 року. До 1961 року всі досвіди по обробці ґрунту проводилися з оборотом шару на різну глибину. З 1961 року у варіантах дослідів по обробітку ґрунту було введено елементи поверхневого обробітку ґрунту. Багаторічні дослідження показали незначні відмінності як у змісті вологи в ґрунті, так і у врожайності зернових культур.

Однак, широкого впровадження в колишньому Радянському Союзі ресурсозберігаючі технології не знайшли, в першу чергу через дешевизну техніки, енергоресурсів, добрив, засобів захисту, а також через консерватизм вищої освітньої школи. І тільки наприкінці ХХ початку ХХІ століття саме життя змусило звернути більш серйозну увагу питанню енергозбереження.

Використання соломи як добрива може бути обґрунтованим рядом міркувань агрономічного й організаційно-економічного характеру. Одна тонна соломи зернових культур по вмісту органічної речовини, азоту, фосфору й калію рівноцінна 2-3 т напівперепрілого гною з вмістом вологи - 75%. Це визначає досить високу цінність соломи як органічного добрива. У соломі пшениці міститься 0,5% азоту, 0,2% фосфору, 1% калію, 0,3% кальцію по 0,15% магнію та сірки. З кожної внесеної в ґрунт 1 тонни соломи накопичується 600 кг/га вуглецю.

В період розкладання соломи в ґрунті виділяється велика кількість вуглекислого газу, який необхідний для фотосинтезу рослин. Разом з тим частина СО2, з'єднуючись із водою, утворює вугільну кислоту (Н2СО3), яка є активним реагентом руйнування первинних мінералів і вивільнення засвоюваних рослинами з'єднань фосфору та калію. Тобто солома поповнює запаси поживних речовин у ґрунті не тільки безпосередньо, але й побічно. Крім того, солома як органічна речовина в ґрунті не тільки джерело поживних елементів для рослин - від неї багато в чому залежать фізичні й фізико-хімічні властивості ґрунту. Рослинні залишки самі по собі, продукти їх розпаду та сам гумус впливають на формування ґрунту, визначають його здатність утримувати вологу, а також на теплові властивості.

Важливе значення мають також економічні аспекти цього питання. При використанні соломи у вигляді органічного добрива, значно скорочуються витрати праці на збирання соломи з полів, перевезення її до місця скиртування, саме скиртування, вивезення соломи з місця скиртування для потреб тваринництва, збирання й зберігання гною, його навантаження й вивезення на поля.

Підраховано, що 65% усіх витрат на збирання зернових припадає на роботи, пов'язані зі збиранням соломи. При комбайновому збиранні з відвезенням соломи в господарство витрати ручних робіт становлять 24-38 годин на 1 га, а без її відвезення - 8-10 годин. Якщо взяти до уваги й зворотне вивезення соломи у вигляді гною на поля, то загальні витрати зростуть удвічі.

Розрахунки вчених показали, що солома є найдешевшим джерелом поповнення ґрунту органічними речовинами. Використання її на добриво з додаванням 10 кг азоту на 1 тонну соломи обходиться в 11 раз дешевше, ніж застосування мінеральних добрив і в 4-5 раз дешевше в порівнянні з внесенням гною.

Дослідженнями Кримського інституту АПП УААН, які розпочались у 1986 році встановлено, що при залишені у восьмипільній зерно-кормовій незрошуваній сівозміні 2,5 т на 1 гектар сівозмінної площі соломи утворюється 625 кг гумусу, що дозволяє формувати позитивний баланс гумусу в 0,47 т/га. Приріст загального вмісту гумусу в шарі ґрунту 0-40 см за 20 років досліджень склав 0,36%, 2,02 і до 2,38%.

На жаль у багатьох господарствах Криму та в інших областях України триває практика спалювання соломи у валках, при цьому вигорають не тільки валки соломи, але й усі стерньові й пожнивні залишки на всьому полі, а дуже часто вигорають і прилеглі лісосмуги.

Підраховано, що з кожної згорілої тонни соломи на полі втрачається до 700 кг гумусу, порушується структура ґрунту, знижується її стійкість до вітрової й водної ерозії, знищується весь азот, не говорячи вже про вуглець та інші елементи живлення. Загальні втрати азоту при врожаї зернових порядку 3-4 т/га становлять 25-30 кг на 1 га.

Таким чином, в міру різкого зниження обсягів внесення гною з 7-10 т/га в 1990 році до 0,4-0,7 т/га в наш час, єдиною альтернативою поповнення запасів органічної речовини в ґрунті є пожнивні залишки зернових, пропашних, кормових і сидеральних культур. При цьому найбільш дешевим джерелом органіки є пожнивні рештки зернових культур.

Технологія використання соломи зернових культур має свої особливості. Якщо при використанні пожнивних решток бобових культур, а також при закладці сидеральних культур внесення мінерального азоту не передбачається через оптимальне співвідношення в цих культурах вуглеводу до азоту, то співвідношення вуглецю до азоту в соломі злакових культур коливається в межах 80-100:1. Щоб наблизити це співвідношення до стану, при якому солома починає діяти позитивно (15-20:1), в ґрунт необхідно додатково вносити азот в межах 8-10 кг на 1 тонну соломи. При цьому, менше азоту витрачається при розкладанні соломи із ґрунтових запасів, зберігається гумус і в цілому родючість ґрунту, різко збільшується кількість вільноживучих азотофіксуючих мікроорганізмів і накопичується до 7 кг азоту на кожну тонну органічної маси.

Технологічні вимоги по використанню соломи як органічної речовини передбачають якісне подрібнення соломи до розмірів не більш 5-7 см і рівномірний розподіл соломи по всьому полю.

Як правило, на поле де використовувалася солома як органічне добриво, рекомендується висівати просапні, кормові або ярові зернові. Залишення соломи та пожнивних решток під озимі культури, можливе тільки при негайному післязбиральному пригортанні для запобігання ураження шкідниками

При відсутності подрібнювачів соломи на комбайнах її можна подрібнювати за допомогою косарки Е-280. Ця машина піднімає солому з валка, подрібнює до розміру 5-7 см і рівномірно розкидає. Для цієї мети розроблені й використовуються спеціальні подрібнювачі не тільки соломи, але й інших післязбиральних решток.

Пригортати солому необхідно з мінімальним розривом в часі після збирання, з попереднім внесенням 8-10 кг діючого речовини азоту на 1 тонну соломи.

Для найшвидшої мінералізації глибина закладення соломи не повинна перевищувати 15 см. При більш глибшій закладці мінералізація соломи різко вповільнюється через неможливість взаємодії з целюлозорозщеплюючими мікроорганізмами в анаеробних умовах. Крім того, при глибокій закладці соломи, відбувається нагромадження патогенної мікрофлори, яка гнітюче діє на кореневу систему рослин.

Найбільше широко використовуються для закладення соломи дискові знаряддя. На легких ґрунтах і при наявності вологи у верхніх шарах ґрунту можна використовувати дискові лущильники ЛДГ-10, ЛДГ-15. На важких і висушених ґрунтах краще використовувати важкі дискові борони типу БДТ-3, БДВП-7, "Диметра" і інші дискові знаряддя.

Післядія соломи триває 2-3 роки, в залежності від кількості вологи протягом року. У перший рік вона розкладається на 70%, у другий на 20%, і врешті на 10%.

Таким чином, органічна речовина у вигляді соломи є невід'ємною частиною технології як поверхневого обробітку ґрунту, так і технології No-tіll (нульового обробітку). В Україні досить широко впроваджується поверхневий обробіток ґрунту, але впровадження технології No-Tіll гальмується через відсутність необхідного набору техніки, а також наукових даних по вивченню даної технології в Україні.

Розробки вчених Кримського інституту АПВ по системі обробітку ґрунту з використанням соломи як органічного добрива впроваджуються в господарствах Криму і з кожним роком спостерігається підвищення інтересу до впровадження цієї технології як у великих, так і в дрібних господарствах при вирощуванні зернових культур.

Так господарство "Золоте колосся" Ленінського району Криму в 2008 році із площі 4710 га зібрало по 40,4 центнера зерна ранніх зернових, при цьому на більшій частині посівної площі при поверхневої обробки ґрунту використовувалася солома як органічне добриво.

Протягом ряду років така технологія впроваджується в господарстві "Грузія" Першотравневого району в розпорядженні якого знаходиться 14 тис га ріллі і де врожайність зернових за останні 3 року не опускається нижче 32 ц/га.

Своєрідною школою освоєння мінімальної обробки ґрунту може служити утворене в 2005 році в Раздольненському районі Криму СПК "Монтанай".

Уже зараз досвід роботи СПК "Монтанай" викликає інтерес за межами району, незважаючи на короткий строк роботи підприємства. Секрет у тому, що з першого року роботи, для вирощування зернових культур впроваджувався тільки поверхневий, а згодом і нульовий обробіток ґрунту з використанням соломи як органічного добрива.

Усі роботи по підготовці ґрунту до посіву, посів, внесення пестицидів і збирання врожаю, виконується з використанням імпортної техніки, в основному, фірми AMAZONE. При такій технології, за розрахунками фахівців підприємства, витрата паливо-мастильних матеріалів на 1 га при виконанні всіх агротехнічних прийомів (від підготовки ґрунту до збирання включно) не перевищує 35 л, що в 2-3 рази менше, ніж при звичайній технології, яка включає оранку, а врожай зернових не нижчий, ніж у кращих господарствах цього району.

Більш тривалий приклад впровадження мінімальної обробки ґрунту має СПК "Жовтневе" Червоногвардійського району Криму. У цьому господарстві посіви ранніх зернових займають 2180 га. Починаючи з 2004 року це господарство повністю відмовилося від відвального обробітку ґрунту і перейшло, використовуючи дослідні дані Кримського інституту АПВ УААН поверхневий обробіток ґрунту з використанням комбайнами соломи як органічного добрива.

Вже в 2004 році, у перший рік впровадження, урожай зернових склав 44 ц/га, в 2005 році - 55,2 ц/га, в 2006 - 47,2 ц/га, а в 2008 році зібрано з кожного гектара по 48 ц/га. Ці показники були одними із кращих не тільки в Червоногвардійському районі, але і у цілому по АР Крим.

За 2 останніх роки це господарство придбало весь набір широкозахватної техніки, завдяки якій є можливість переходу з поверхневої обробки ґрунту на технологію No-tіll. Невеликий досвід по No-tіll у цьому господарстві закладений вже в 2008 році.

В цілому, більш широкому впровадженню енергозберігаючих технологій вирощування зернових як у Криму, так і в інших областях України, заважає десятиліттями вкорінена традиція плужного обробітку ґрунту, через яку багато господарств до цього часу бояться переходити на нові технології. Тільки більш широке розповсюдження багаторічного досвіду, як іноземних країн, так і українських сільгоспвиробників, які працюють за енергозберігаючими технологіями буде сприяти якнайшвидшому освоєнню цього передового досвіду.

Приємним є і той факт, що українські заводи стали виробляти вітчизняну техніку, що забезпечує порівняно якісне виконання вимогам технології поверхневої обробки і навіть технології No-tіll.

Як приклад можна привести випуск заводом "Червона Зірка" сівалки «СІРІУС-10», яка при ширині захвату 10 м за один прохід агрегату виконує весь цикл робіт по підготовці ґрунту, посіву й прикочуванню посівів, а також здатна працювати за технологією No-tіll.

Випускаються також і вітчизняні комбайни і трактори, які набагато дешевше імпортних аналогів.

Забезпечення сільгоспвиробників сучасною технікою на тлі високої ціни на енергоносії та матеріально-технічні ресурси наочно показує, що немає альтернативи для переходу на ресурсозберігаючі технології, як при виробництві зерна, так і при виробництві інших видів сільськогосподарської продукції.

Провідний науковий співробітник
Лабораторії землеробства
Кримського інституту АПВ УААН
Кандидат с/г наук М.П. Саєнко

Источник http://www.zerno.org.ua