Основне завдання насінництва кормових культур - забезпечити достатнє виробництво насіння бобових і злакових трав, інших кормових культур для поліпшення, розширення площ культурних пасовищ і сіножатей, оптимізації структури посівних площ цих культур у польовому кормовиробництві, залуження еродованих земель (схилів і балок), рекультивації пошкоджених земель, створення садово-паркових газонів з високими естетичними показниками, розширення ринку спеціалізованих видів для залуження природоохоронних зон, а також для експорту насіння багаторічних трав.

Аналіз ринку насіння багаторічних трав в Україні показав: площі їх посіву на насіннєві цілі протягом 1980-1990 рр. становили 383,8-449,0 тис.га або 11,3-14,8% від загальної площі посіву багаторічних трав на корм і насіння (1,1-1,7% від загальної площі посіву сільгоспкультур).

На жаль, з 1990 року виробництво насіння бобових і злакових трав невпинно скорочується, при цьому протягом останніх 15 років площі їх посіву і виробництво знизились відповідно в 4,8 і 4,4 рази, в 2009 році становили 64 тис. га і 16,1 тис. тонн.

Вважаємо, що до 2015 року цю ситуацію необхідно кардинально змінити, збільшивши виробництво насіння багаторічних трав в 4,4 рази порівняно з 2009 роком. Площі їх посіву відповідно зростуть в 3,2 рази.

В Інституті кормів УААН встановлено, що врожаї насіння бобових трав у значній мірі залежать від екологічних факторів (52-75%), частки хвороб і шкідників (10-25%), участі сортів (10-12%). Насіннєва продуктивність інших кормових культур на 

20-25% залежить від високоякісного насіння зареєстрованих сортів.

За умов розвитку ринкової економіки значення сортового насінництва важко переоцінити. Насінництво повинно забезпечити прискорене розмноження нових високопродуктивних сортів і гібридів. Від цього залежить підвищення конкурентноздатності технологій їх вирощування та ефективність агровиробництва.

У процесі реалізації НТП „Кормовиробництво” колектив Інституту кормів разом із співвиконавцями створив адаптивні сорти кормових культур, розробив сучасні енергоощадні технології їх вирощування, які забезпечують високий рівень насіннєвої продуктивності. Так, виведено і занесено до Державного реєстру сортів культурних рослин України 82 сорти, в т. ч. бобових трав - 15, злакових – 19, зернофуражних і зернобобових – 25, однорічних кормових культур – 23 сорти.

У 2002-2009 рр. інститут реалізував оригінального і елітного насіння багаторічних бобових і злакових трав відповідно 34,4 та 80,2 тонн. Укладено відповідно 94 і 120 ліцензійних договорів з агровиробниками на розмноження насіння цих культур першої репродукції. Це дає можливість щорічно вирощувати репродукційне насіння (Рн-1) на площі відповідно 10,2; 8,4 тис. га або 28,2; 24,2% насіннєвих посівів багаторічних трав в Україні, а по окремих видах бобових трав (лядвенець рогатий, конюшина повзуча та гібридна, буркун білий) цей показник становить 80,4%.

Інститут кормів, Інститут Полісся, ННЦ „Інститут землеробства” та інші розробили і виділили зони товарного насінництва основних видів трав із врахуванням екологічних факторів. Адже завдяки науково обґрунтованому розміщенню насіннєвих

посівів цих трав можна підвищити виробництво насіння на 40-50% без додаткового збільшення площ за значного зниження затрат на їх виробництво.

Райони гарантованого насінництва тих чи інших видів кормових культур, як правило, характеризуються оптимальним поєднанням екологічних факторів, які сприяють формуванню високих і сталих за роками врожаїв насіння. До цих факторів належать ґрунтово-кліматичні умови, а для бобових трав, зокрема люцерни і конюшини, ще й кількість фауни комах-запилювачів. Важливою умовою є і наявність або відсутність в даному районі посівів агрокультур, які за рівнем своєї рентабельності можуть конкурувати з товарним насінництвом цього виду. Зокрема у Франції підраховано, що виробництво товарного насіння люцерни економічно вигідно лише в тому випадку, якщо прибуток від насіннєвих посівів перевищує прибуток від продажу зерна пшениці за врожайності 7,0 т/гектар. Цього можна досягти тільки при отриманні не менше 0,5 т/га насіння люцерни.

            В Україні не всі зони, в яких вирощування багаторічних трав на корм високоефективне, мають сприятливі умови для виробництва насіння. Воно ведеться в усіх зонах їх вирощування, що згубно впливає на реалізацію генетичного потенціалу насіннєвої продуктивності. Це стосується і насінництва конюшини (лучної, гібридної, повзучої та лядвенцю рогатого), і злакових трав.

            Тож перехід до екологічного ведення насінництва на промисловій основі вимагає детальної розробки принципів обґрунтування ареалу вирощування насіння кожної кормової культури з урахуванням можливості гарантованого отримання високоякісного насіннєвого матеріалу.

Насінництво багаторічних трав побудовано на трьох основних принципах: зональне розміщення в межах України, внутрішньообласне та внутрішньорайонне. Практика показує: раціональне розміщення насіннєвих посівів в окремих областях дає можливість виділити в них райони, де ця галузь найбільш ефективна.

Так, товарне насінництво люцерни необхідно зосередити в Степовій зоні (в першу чергу на зрошуваних землях) на ґрунтах середнього і важкого механічного складу, де рівень рН не менше 6,0. За результатами аналізу фактичного виробництва насіння люцерни в Україні є чотири групи областей: основного виробництва насіння 0,5-0,6 т/га – Одеська, Херсонська, Дніпропетровська, Запорізька, Донецька; з відносно стійким виробництвом 0,3-0,5 т/га – АР Крим, Луганська, Миколаївська, Черкаська, Полтавська, Харківська; з нестійким виробництвом насіння на ґрунтах з підвищеною кислотністю (Рн 6 і менше) 0,15-0,3 т/га – Вінницька, Київська, Чернівецька; з несприятливими погодними умовами - 10 областей.

Конюшину лучну краще розміщувати в зоні Лісостепу та Полісся на опідзолених чорноземах, сірих лісових, окультурених провапнованих дерново-підзолистих ґрунтах з хорошим водно-повітряним режимом. Найбільш сприятливі ґрунтово-кліматичні умови вирощування - у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Полтавській, Черкаській областях і окремих районах Волинської, Рівненської, Київської, Чернігівської, Сумської областей .

Товарне насінництво конюшини гібридної та повзучої доцільно розташувати в Лісостеповій зоні західного регіону України: в Тернопільській, Івано-Франківській, Рівненській, Волинській і Хмельницькій та Вінницькій областях.

Лядвенець рогатий - в Чернівецькій, Закарпатській, Вінницькій, Хмельницькій та інших областях Лісостепу України. Насіння еспарцету на товарні цілі найбільш доцільно розміщати в Південному Лісостепу і в Північному Степу та в Полтавській, Кіровоградській, Дніпропетровській, Черкаській областях.

Насінництво найбільш перспективного виду багаторічних злакових трав - стоколосу безостого - варто розвивати в Центральному Лісостепу: у Вінницькій, Полтавській, Київській, Сумській, Черкаській областях. Товарне насінництво злакових трав, зокрема, тимофіївки, костриці (лучної, очеретяної); пажитниці (багаторічної, багатоквіткової, однорічної); тонконогу, грястиці потрібно зосередити в районах Полісся, західного і північного Лісостепу та Прикарпаття, де вони дають найвищі врожаї: це Івано-Франківська, Львівська, Волинська, Рівненська, Житомирська, Чернігівська, Київська, Вінницька, Сумська області, а також окремі райони Вінницької, Хмельницької, Тернопільської областей.

Насінництво житняка гребінчастого, райграсу високого, пирію середнього, пирію безкореневищного, костриці червоної доцільно зосередити в Степовій зоні та в південних і східних районах Лісостепу – в Полтавській, Кіровоградській, Черкаській, Вінницькій областях.

                                                                                    Василь ПЕТРИЧЕНКО,

                                                                     директор Інституту кормів УААН,

                                                                                     член-кореспондент УААН

Источник http://a7d.com.ua