Вчені радять, що боротьбу з посухою, за великим рахунком, треба починати з осені. Це — мілкий обробіток ґрунту із загортанням сидератів, які створюють мульчу, що суттєво підвищує вологоємність ґрунту. Навесні ж вологу треба «прикрити» якнайраніше. На городі при цьому не можна допускати тупанів – ущільнених місць, із яких прискорено випаровується волога 

Вирощуючи ранні й надранні сорти картоплі з вегетативним періодом до 60 днів, ще восени всю насіннєву картоплю перед закладенням на зберігання треба «озеленити». Цей процес, відбувається і навесні, доповнюється пророщуванням посівного матеріалу на світлі (в теплі) із застосуванням препарату з розряду біодобрив.  Посадка картоплі, як правило, припадає на час, коли температура ґрунту на глибині 10 см не нижча за + 60 С. 

Нагадуємо , що такі хвороби як фітофтора, парша та інші зимують на бульбах і в бульбах. У позелененій картоплі їхні спори гинуть від соланіну – це найкращий спосіб її оздоровлення. До речі, якщо немає фітофторозу на картоплі, то здоровими будуть і помідори! Приблизно з 1 травня картоплю шарують , 9-11 травня – підгортають, слідом за цим – мульчують з вечірньою обробкою біодобривом. Влітку 2009 року температура на поверхні чистого ґрунту сягала за + 500 С, під мульчею ж була 37-400 С , а головне — втрати вологи значно зменшувалися. Особливо важливо мульчувати насіннєві ділянки, бо під впливом спеки картопля вироджується і втрачає сортові якості. За вологої погоди картоплю, а з нею і мульчу наприкінці дня обробляють все тим же біодобривом. Для наземної частини картоплі це дуже корисно, бо мульча до збирання врожаю перетворюється на перегній і при викопуванні бульб змішується з ґрунтом. 

Одразу ж після збирання бульб і зачищення ділянки висіваються сидерати, причому обов’язково в борозенки, які нарізують ріжком сапи. Відстань між рядками – 15-20 см, напрямок рядків – з півночі на південь.

Для висівання насіння гірчиці використовують пластикову пляшку, так само як і для пелюшки (вики). Отвори в корках роблять з розрахунку, щоб за один крок (близько 70 см) висипалося в рядок 20 насінин. З однієї пляшки засівають один рядок гірчиці, а з другої – пелюшки. Борозенки швиденько загортаються граблями.  На бідних піщаних ґрунтах завжди не вистачає азоту. Пелюшка його накопичує, а гірчиця, створюючи велику зелену масу, ще й дезінфікує ґрунт. Через десять днів така ділянка покривається зеленим килимом. Отже, сидерати працюють не лише на захист від бур’янів, а й на оздоровлення та удобрення землі. Таким чином створюються природні умови для відтворення родючості ґрунту.  Сіяти сидерати треба не пізніше 15 серпня, а загалом — чим раніше, тим краще. Через 55-60 днів вони зацвітають і досягають найбільшої маси. Тоді ж їх і слід загортати у ґрунт. Якщо сидерати високі (понад 1 м), їх наполовину скошують і складають в копичку. Навесні їх можна використати для мульчування. 

Мульчувати, до речі, треба всі городні культури, особливо капусту і помідори, а також кущі, дерева, ягідники. Про останні – окремо. Зазвичай сіють в міжряддях суниці олійну редьку (наприкінці липня – на початку серпня). Олійна редька швидко росте, затінює рядки ягід, і таким чином рятує їх від спеки. Якщо стебла редьки не заважають суницям, їх залишають на зиму для затримання снігу. Якщо ж заважають, то їх зрубують і залишають у рядках — знову ж таки як чудову мульчу. Але можна сіяти олійну редьку в міжряддях ранньої суниці й навесні (при температурі ґрунту + 2-30 С). Ця рослина холодостійка і захищає суниці від приморозків. А коли потреба в цьому відпадає, олійну редьку зрубують і знову ж таки отримують мульчу. Олійна редька взагалі наче паличка-виручалочка : коли до ваших цибулі і часнику на городі занадилися ворони й стали їх висмикувати, то «зверніться по допомогу» до тієї ж олійної редьки. 

Задовго до висадження озимих часнику і цибулі — в кінці липня – на початку серпня посійте її на майбутніх посівах часнику і цибулі з міжряддями 50 см. Ворони обходять ці рослини , а заразом не чіпають ні часнику , ні цибулі! Взимку олійна редька сприяє накопиченню снігу, а навесні, зрубана і оброблена біодобривом, стає доброю мульчею. Цибуля і часник сходять на такій ділянці дуже гарно. Наприкінці червня, коли у часнику і цибулі жовтіють кінчики листя, а головки набирають майже товарну вагу, засівають у вологу днину всю грядку олійною редькою, загортаючи насіння в міжряддях плоскорізом. Вона швидко сходить і добре росте, а цибуля та часник за таких умов природно достигають і потім добре зберігаються

З приораними 200-350 ц зеленої маси у ґрунт надходить 120-220 кг/га загального азоту, що рівноцінно 30-40 т/га гною. До переваг сидератів слід також віднести їх здатність знижувати забур`яненість полів та зменшувати кількість патогенних мікроорганізмів. За рахунок сидерації зменшуються непродуктивні втрати вологи та поживних речовин внаслідок зниження інтенсивності інфільтрації, гальмуються процеси ерозії, підвищується біологічна активність ґрунту.

Для сидерації використовують переважно бобові культури: багаторічний і однорічний люпин, буркун, сераделу, пелюшку, горох, вику. Певні переваги мають озимий та ярий ріпак, олійна редька різні види гірчиць, як культури з досить невеликою нормою висіву. Доцільно також використання посівів райграсу, озимого жита, особливо на кислих бідних ґрунтах. Сидерацію застосовують, головним чином, у вигляді підсівної або післяжнивної культури.

Источник http://apk.cg.gov.ua