Сидеральні сумішки широко використовують під час вирощування культур у відкритому грунті, однак вони можуть бути дуже корисними і зручними в теплицях, адже допомагають вирішувати багато таких питань, котрі інакше вимагають хімічного втручання в технологію вирощування культур. А для тепличного середовища це небажано через те, що рух повітря в теплицях обмежений, і це відбивається на працездатності та зодоров’ї виконавчого, а іноді й управлінського персоналу. Сидеральні сумішки застосовують після того, як збирають останній урожай овочів і готують грунт до посіву чи посадки інших культур. Сидерати, особливо вика, гірчиця, овес, сорго, буркун однорічний, люцерна мають позитивний вплив на структурування грунту, оздоровлення його після інтенсивного вирощування овочевих культур та поповнення органікою, котра служитиме матеріалом для подальшої органічної активності, джерелом вуглецю і азоту, інших потрібних речовин та елементів.

Найкращими сидеральними сумішками як попереднього, так і наступного після основної культури посіву, є вико-вівсяна сумішка, вика з гірчицею, буркун з вівсом, люцерна з вівсом, ячмінь з житом, сорго з житом та гірчицею. Такі сумішки успішно використовують не лише для структурування грунту або збагачення його органікою, а й для боротьби з бур’янами, яких може бути досить багато. Крім того, вегетативна маса сидератів, котрі ростуть на тепличних ділянках, приносить до грунту велетенську кількість макро- та мікроелементів. Це дозволяє зменшити кількість мінеральних добрив або взагалі відмовитися від їх використання. Гірчицю традиційно застосовують як сидерат найчастіше, хоча добре вивівати її в першу чергу після пасльонових або баштанних культур.

Використання сидератів помітно зменшує кількість хвороб та обмежує поширення шкідників в умовах закритого грунту.