На сьогодні, переважна більшість сільськогосподарських підприємств, що орендує землю,  вирощує найбільш прибуткові експортно орієнтовані культури: пшеницю, кукурудзу, сою, ріпак, соняшник. 

За такого напрямку спеціалізації виробництва, повністю відсутні органічні добрива тваринного походження (підстилковий гній) й інші природні органічні матеріали (сапро-пелі, торфові компости), які використовувались у рекомендованій системі удобрення культур у сівозміні. Практично у ґрунт повертається лише побічна продукція, якої за розрахунками науковців не достатньо для відтворення ро-дючості ґрунту. Тому потрібно додатково залучати в колообіг органічну ре-човину сидеральних культур.

В історії землеробства зелене добриво відоме більше 3 тисяч років. У перекладі з латинської мови «сидерація» тлумачиться як «зірковий, промене-вий», тобто добриво, яке можна одержати шляхом перетворення сонячної енергії зеленими рослинами. Це екологічно чисте добриво, санітар ґрунту. Під його впливом знижується кислотність ґрунтового розчину, зменшується вміст рухомого алюмінію, змінюється видовий склад ґрунтової мікрофлори з переважанням корисних амоніфікуючих, нітрофікуючих і целюлозо розкла-даючих мікроорганізмів, а також актиноміцетів. Крім того, з кожною тонною абсолютно сухої біомаси сидерату додатково надходить у ґрунт 15-30 кг азо-ту, 6-7 кг фосфору та 46-96 кг калію.

Приорювання зеленої маси сидератів сприяє зниженню ураження рос-лин хворобами та зменшенню популяції  шкідників с.-г. культур. У дослідах Поліської дослідної станції встановлено, що приорювання післяжнивного жита озимого сприяло значному зниженню ураження бульб картоплі паршою звичайною.  Біла гірчиця та фацелія є ефективним засобом y боротьбі з нема-тодами. В дослідах Інституту сільського господарства Полісся НААН при-орювання люпину вузьколистого у післядії знижувало ураженість зернових культур кореневими гнилями та підвищувало їх врожайність на 2,8—3,2 ц/га.

Післяжнивні сидерати можна формувати як з моно посівів, так і зерно-сумішок з бобових, злакових, капустяних родин: бобові - люпин вузьколис-тий, пелюшка, вика яра, серадела, горох, чина, боби та інші; злакові -- жито озиме;  капустяні -- редька олійна, ріпак озимий та ярий, гірчиця біла. свиріпа яра та озима; бурячникові -- фацелія. Ефективними є бобово-злакові суміш-ки:  горох + овес, вика + овес, люпин + овес, горох + гірчиця, пелюшка з ка-пустяними чи злаковими культурами та олійна редька + жито. 

Про позитивні сторони сидерації можна говорити багато. Але хочеться зупинитися на основних організаційних і технологічних моментах. Досить важливо не насичувати сівозміни в основних і проміжних посівах культурами однієї родини, які сприяють поширенню хвороб та розвитку спільних шкід-ників. Обов’язково дотримуватися рекомендованого терміну повернення культури на попереднє місце вирощування, який для бобової культури не по-винен бути коротшим за три роки, злакової – два роки. Якщо під просапні культури немає обмежень у виборі сидерату (бобові, бобово-злакові, злакові та капустяні культури), то під наступну в сівозміні зернову культуру потріб-но висівати лише бобові, хрестоцвітні чи бурячникові сидерати. Слід заува-жити, що злакові, капустяні та бурячникові культури краще розвиваються та формують максимальну продуктивність за обов’язкового внесення азотних добрив.

Слід відмітити, що посів бобового сидерату після заробки у ґрунт побі-чної продукції підвищує в подальшому її мінералізацію, і за такого їх поєд-нання наступні культури формують урожайність на рівні дії підстилкового гною. 

Для підвищення ефективності сидерації потрібно враховувати трива-лість вегетаційного періоду та підбирати  культури, які у повній мірі реалі-зують свій біологічний потенціал (табл. 1). Це визначається за датою збору урожаю основної культури та рекомендованим  періодом заорювання зелено-го добрива в ґрунт (третя декада жовтня). Для прикладу: бобові (люпин, се-радела, гірчиця) повинні висіватися не пізніше 1 серпня; фацелія – 20 серпня і т.п. 

Норми висіву сидеральних культур. Норма висіву корегується зале-жно від вологозабезпеченості на час посіву. За посушливих умов (запаси продуктивної вологи в орному шарі менше 20 мм) норму висіву насіння збі-льшують на 10-15 %. У випадках використання подвійних сумішок норма висіву кожного компонента становить 60 – 65 %, а потрійних  - 35 – 40 % від норми висіву його в чистому вигляді. Для одержання дружних сходів посіви потрібно прикочувати. 

Таблиця 1 - Тривалість вегетаційного періоду та середня норма висіву  сидеральних культур 

Заробляють зелену масу сидерату в ґрунт перед настанням стійкого по-холодання та припиненням їх вегетації (третя декада жовтня) різними спосо-бами. На дерново-підзолистих не оглеєних ґрунтах сидеральну культуру при-орюють плугами з передплужниками (ПЛН-4-35; ПЛН-6-35). На дерново–підзолистих глейових і оглеєних ґрунтах сидерат дискують, а навесні пере-орюють плугом без полиць або обробляють плоскорізом на глибину 28-30 см, або проводять посів за  No-till технологією. 

Розрахунки економічної ефективності використання зеленого добрива свідчать, що на кожну одиницю затрачених коштів маємо 2,0 -2,5 одиниць умовно чистого прибутку, що на 21% більше, ніж при використанні підстил-кового гною. Тому посів сидератів є важливий агрономічний прийом, що по-зитивно впливає на врожайність наступної культури, баланс гумусу та пожи-вних речовин у грунті й зменшує забур’яненість у післязбиральний період.

Мельничук А.О. зав. від. землеробства і меліорації Інституту с.-г. Полісся, к. с.-г. н., с. н. с.

Источник http://agrodovidka.info