У селян молоко закуповують за ціною, що нижча від собівартості. Вони ображені й обурені, бо вважають, що переробні підприємства їх просто дурять До скарг на заготівельників ми вже звикли. І знову – дзвінок до редакції: «У нас молоко приймають по 2 гривні. Пояснюють це тим, що воно найнижчої другої категорії. А молоко таке жирне, аж жовте. Корову добре годуємо, тварина здорова. Що ж то за категорія така? Як її визначають?»

– Жирність на категорію не впливає, – пояснює начальник відділу економічних розробок Національної асоціації молочників України «Укрмолпром» Неля Дідик. – Проблема в іншому: молоко від населення, зазвичай, містить багато мікробів, тому й оцінюється як другий, найнижчий ґатунок. Є чіткі стандарти, за якими визначається категорія. Це ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі». Якість молока залежить, насамперед, від трьох параметрів: кислотності, кількості соматичних клітин та бактеріальної забрудненості. І якщо навіть інші показники в нормі, то бактерії псують усе.

– Від здорової корови молоко добре. Псують його самі люди, – пояснює експерт аграрних ринків, керівник проекту «Agronews» Руслан Швець. – Відсталі технології – ось наша біда. Адже молоко здебільшого виробляється, як і сторіччя тому, без доїльного апарату й охолоджувачів. На що хворіє людина, яка доїла корову? Наскільки ретельно господиня вимила руки? А вим’я? В яку посудину збиралося молоко? Звісно, не в стерильну. Якщо доїти руками, то навіть у найохайнішої господині молоко матиме високі показники бактеріального обсіменіння.

Ви знаєте, що за санітарними нормами, наприклад, відхоже місце повинне бути на відстані не менше 100 метрів від місця доїння? А де у нас відхоже місце? А де доять? Все в хліву.

Наступний важливий момент: свіжовидоєне молоко одразу треба охолодити. За сучасними вимогами – терміново і до 4 градусів, щоб у молоці зберігся фермент, який пригнічує розмноження бактерій. От і виходить, що сировину екстракласу та вищого ґатунку можна отримати виключно там, де здійснюється безконтактне доїння і миттєве охолодження продукту. У селянських господарствах молоко спускають до льоху, ставлять у холодильник, де воно охолоджується повільно та явно не до потрібної температури. Показники бактеріального забруднення в такому (другого ґатунку) молоці втричі більші, ніж у молоці вищого, і в 30 разів – ніж у молоці екстракласу.

Забирають усе

– На переробному підприємстві молоко другої категорії потребує значно більших витрат, – пояснює Неля Вікторівна. – Його, приміром, доводиться двічі очищати на бактеріофагах. У результаті, хоч і купується воно дешевше, переробнику обходиться майже як «екстра». І повірте, ці норми – не вигадка вітчизняної санітарної служби, більше того, в нас вони навіть завищені. За стандартами ЄС, показник бактеріального забруднення в сирому продукті не повинен перевищувати 100 тис. одиниць на кубічний сантиметр, а якщо більше, молоко вважають не придатним для виготовлення харчових продуктів та відправляють на виробництво казеїну. А у нас у домашньому молоці цей показник становить понад мільйон одиниць, і переробники його беруть, бо в Україні катастрофічно не вистачає сировини.

Через дефіцит сирого молока воно в нас ще й дороге. Ні, йдеться не про ціну літра пастеризованого фасованого продукту на полицях магазинів, воно дороге вже при закупівлі! Вам дивно це чути? Однак у ЄС та США молоко у фермерів купують у півтора-два рази дешевше. А от якості воно значно кращої – навіть базові показники білка та жиру в них вищі, не кажучи вже про бактеріальне забруднення. Чому ж наші селяни виробляють молоко собі у збиток, а закордонні фермери дешевше, але з прибутком? Усе пояснюється просто: виробництво молока на селянському подвір’ї й на фермі – це різний рівень витрат. А за кордоном усе молоко виробляється на фермах, де є обладнання, прорахований раціон, цілодобовий ветеринарний догляд, вища продуктивність худоби. Погодьтеся, що собівартість молока від корови, яка дає 30 літрів, і тої, яка дає 15 літрів, різна. При цьому перевитрата кормів у нас на кожен вироблений кілограм молока вдвічі більша, ніж у країнах ЄС.

І що робити?

– На сьогодні в селянських господарствах неможливо виробити молоко вище першого класу, – вважає Руслан Швець. – По-перше, тварини не завжди отримують збалансовану годівлю, по-друге, господарі не дотримуються санітарних норм і мало хто має доїльний апарат, по-третє, відсутній контроль якості. Одним із варіантів виходу з такої ситуації є створення на базі селянських господарств заготівельних кооперативів. Поки що таку діяльність провадять поодинокі переробники, зацікавлені в отримані якісної сировини. Вони організовують молочні кооперативи, купують для селян обладнання для доїння та зберігання молока, надають консультації. І цей шлях, зауважимо, найправильніший.

Уже маємо й підтвердження: за інформацією Національної асоціації молочників України «Укрмолпром», від населення почало надходити все більше молока першого ґатунку і, трапляється, навіть вищого.

http://www.ridneselo.com