Речовини з мінімальним негативним впливом на природу

Деревний попіл. Перший рецепт. Настій застосовують проти попелиць і гусениць на капусті. Ввечері стакан попелу заливають 10 л холодної води, добре перемішують і залишають до ранку. Вранці ще раз перемішують і проціджують. Рослини обприскують до початку льоту метеликів (о 5—6-й годині). Листки піднімають, щоб настій потрапив на нижню частину. Обприскування повторюють щодня.

Другий рецепт. Відвар готують проти попелиці. Для цього 300 г попелу просіюють, заливають кип’ятком і кип’ятять 20 хв. Потім відвар відстоюють, проціджують і доливають води до 10 л.

Третій рецепт. Відвар застосовують проти борошнистої роси аґрусу. Для першого обприскування беруть одне відро деревного попелу, три відра води і кип’ятять протягом години. Застосовують охолоджений і проціджений розчин. Для другого обприскування беруть 0,5 відра попелу і 2 відра води й кип’ятять протягом години. Цей розчин застосовують після утворення зав’язі. Є свідчення, що обпилювання попелом згубно діє на личинок колорадського жука. Через два дні після обпилювання більшість їх гинуло. Існує думка, що проти хрестоцвітих бляшок на сходах капустяних культур ефективне обпилювання рослин вранці деревним попелом або дорожнім пилом з використанням сита.

Мідно-мильна суміш складається з 200 г мила і 20 г мідного купоросу на 10 л води. її можна використовувати для зниження чисельності кліщів на огірках, а також проти борошнистої роси смородини.

Сечовина. Для боротьби з паршею Б.М. Литвинов рекомендує застосовувати 7%-й розчин сечовини по обпалих листках.

Поварена сіль. Можна обприскувати рослини розчином повареної солі (400 г на 10 л води) або хлористого калію (50 г на 10 л з додаванням 100 г суперфосфату). Рослини проти гусениць обприскують будь-яким розчином рано вранці або ввечері.

Для боротьби з цибулевою мухою протягом 4 днів поливають цибулю розчином повареної солі (один стакан на 10 л води). Протягом всього цього періоду на ділянках, де висаджували цибулю з вказаною обробкою, практично були відсутні пошкодження рослин цибулевою мухою і журчалкою.

Сода кальцинована (натрій вуглекислий) — дрібнокристалічна речовина білого кольору. Добре розчиняється у воді. При поєднанні з кислотами дає сірководень, який служить для якісного розпізнавання вуглекислого натрію. Застосовують проти американської борошнистої роси аґрусу і смородини, вишневого слизистого пильщика (50 г соди на 10 л води). Для кращого змочування листків додають мило (0,4%).

Мило. Для боротьби із шкідниками плодових і ягідних культур застосовують різні сорти мила, найчастіше рідке, яке легко розчиняється у воді. Знищує попелиць, медяниць, малих голих гусениць та інших шкідників.

Крім того, мило використовують у суміші з отрутами рослинного походження для збільшення їх прилипання до комах, а також для виготовлення масляних емульсій. Мило — дешеве, просте і неотруйне для людини і теплокровних тварин, яке дає можливість без ризику знищувати багато шкідників у садах і ягідниках. Однак деякі сорти його у великих концентраціях можуть викликати помітні опіки листків рослин, особливо в жарку суху погоду.

Залежно від рослин, шкідника і якості мила його застосовують у 2—3%-й концентрації (200—300 г на 10 л води). Розчиняють його тільки у м’якій, (дощовій, сніговій, річковій) воді. Не можна розчиняти в жорсткій (криничній) воді, багатій мінеральними солями, бо при цьому утворюється нерозчинний осад у вигляді згустків, які забивають наконечники обприскувача. Для пом’якшення води до неї додають 0,1—0,2% соди (10—20 г на 10 л води).

Гасово-масляна емульсія. Застосовують проти щитівок, кров’яної попелиці, кільчастого шовкопряда, попелиць, медяниць. Обприскування проводять восени після обпадання листків або перед розпусканням бруньок плодових дерев (рано навесні), гасово-масляну емульсію готують з гасу, м’якої дощової води і будь-якого мила. Для обприскування беруть 40 г мила, 800 г гасу на 10 л дощової води. Спочатку розчиняють мило в невеликій кількості гарячої води, потім тонким струменем вливають гас і ретельно перемішують. Через деякий час, коли суміш стане молочного кольору, додають решту води. Правильно приготовлена емульсія має вигляд молока і не розшаровується протягом декількох годин. Використовують емульсію відразу ж після приготування.

Емульсія олії ефективна проти кліщів, попелиць та інших шкідників. Використовують 0,5%-й розчин олії, а в якості емульгатора 0,5%-й розчин зеленого мила. Через 5—7 днів обробку рекомендується повторити.

Для знезаражування садивного матеріалу — суниці й обліпихи від кліщів розсаду протягом 7 год. замочують у 0,2%-му розчині олії й 0,2%-му розчині зеленого мила.

Залізний купорос — блідо-зелені кристали, часто з бурим нальотом. Добре розчиняються у воді. Для розчинення слід користуватися тільки дерев’яним чи глиняним посудом. Застосовують для ранньовесняного (до розпускання бруньок) або осіннього (після листопаду) обприскування плодово-ягідних культур. Після розпускання бруньок залізний купорос не застосовують, бо він обпалює листки. Найчастіше його використовують для боротьби з мохом і лишайниками на плодових деревах (у 4—6%-й концентрації). Застосовують 3—4%-й залізний купорос проти борошнистої роси аґрусу, плямистості листків аґрусу і смородини, антракнозу смородини й винограду. Проти сірої гнилі кісточкових, чорного раку, плодової гнилі та інших хвороб використовують рідше. Токсичність залізного купоросу в 10 разів слабша, ніж мідного купоросу.

Вапно застосовують восени і рано навесні для біління стовбурів і гілок та знищення зимуючих стадій паразитних грибів і деяких шкідників і для збереження стовбурів і гілок від морозів та сонячних опіків. Для захисту від шкідників і хвороб рослин використовують як гашене, так і негашене вапно. Не-гашене вапно — біла або світло-сіра речовина, містить не менше 92% окису кальцію, у вигляді домішок — окис магнію, деякі вуглекислі й сірчанокислі солі. Гашене вапно пушонка — білий порошок.

Бордоську рідину широко застосовують проти більшості хвороб плодових і ягідних культур. Для приготування 100 л 1%-ї бордоської рідини беруть 1 кг мідного купоросу і 1 кг негашеного вапна. Важливою властивістю бордоської рідини є здатність її довго утримуватися на оброблених рослинах, що залежить насамперед від якості вапна. Тому для приготування розчину беруть жирне, добре обпалене вапно без сторонніх домішок. При відсутності негашеного вапна застосовують гашене (1,5—2 кг на 100 л води). Для приготування бордоської рідини користуються дерев’яною тарою. В одній бочці гасять вапно, потім розводять його у половинній кількості води (50 л), проціджують і одержують вапняне молоко. У другій бочці розчиняють мідний купорос (у 50 л води). Його можна розчиняти в гарячій воді. Розчин мідного купоросу при постійному помішуванні вливають у вапняне молоко, а не навпаки. Теплі і гарячі розчини змішувати не можна. Недотримання цих правил призводить до того, що утворюються розчини з більш крупними частками, які пога-но прилипають до листків, а в посудині швидко осідають на дно.

Згідно з іншими рекомендаціями, для одержання 100 л 1%-ї бордоської рідини розбавлений розчин мідного купоросу (1 кг на 90 л води) доливають до концентрованого розчину вапняного молока (1 кг негашеного вапна на 10 л води). При цьому одержують більш стабільну бордоську рідину. Готують її безпосередньо перед обприскуванням, бо при тривалому зберіганні вона втрачає здатність прилипати до листків.

Правильно приготовлена бордоська рідина блакитного кольору, слизиста, має нейтральну або слаболужну реакцію. При недостатній кількості вапна вона зеленувата, викликає опіки листків. Якість її перевіряють за допомогою лакмусового паперу. Якщо синій лакмусовий папір у рідині почервоніє, то вона містить надмірну кількість мідного купоросу, тоді до неї додають вапно. При відсутності лакмусового паперу реакцію бордоської рідини перевіряють на лезо ножа.. Якщо при зануренні в рідину на ньому з’являється червонуватий наліт, то мідний купорос в надлишку і слід додати вапна.

Опіки на листках і плодах може викликати і правильно приготовлена бордоська рідина, якщо обприскувати в жарку пору, особливо після тривалих дощів. Опіки на плодах проявляються у вигляді «сітки», яка утворюється в результаті нерівномірного наростання пробкової тканини. На листках опіки мають вигляд великих розпливчастих коричневих плям, особливо по краях листкової пластинки. Щоб запобігти опікам, обприскування проводять тільки вранці або ввечері. Окремі породи і сорти плодових культур дуже чутливі до бордоської рідини, наприклад, на персику і абрикосі бордоська рідина може викликати опіки навіть у 0,3%-й концентрації при застосуванні влітку.

Для захисту яблуні й груші від парші та чорного раку широко застосовують так зване «блакитне» обприскування. В період розпускання бруньок дерева обприскують 3%-м розчином бордоської рідини, покриваючи всі гілки і стовбури. Дерева набувають блакитного кольору. Після цвітіння їх обприскують додатково один-два рази. Цей метод профілактичний, бо він захищає від первинного ураження паршею. «Блакитне» обприскування рекомендується на сортах, які сильно уражуються паршею (яблуні — ренет Симиренка, груші — Лісова красуня та ін.).

автор: Писаренко В.Н., доктор сельскохозяйственных наук, Писаренко П.В., доктор сельскохозяйственных наук, Писаренко В.Н., доктор сельскохозяйственных наук
источник: Агроэкология, Полтава 2008 // Писаренко В.Н., Писаренко П.В., Писаренко В.В.

http://agromage.com